В рамках проекту „Відкрита книга” 15 травня 2012 року о 16:00 год. у Мукачівській міській центральній бібліотеці ім. О. Духновича (ІІІ поверх) відбудеться зустріч з відомими українськими письменниками – Анною Багряною, Тимофієм Гаврилівим, Олександром Гаврошем та Мирославом Дочинцем.
Вхід – вільний.
Анна Багряна (1981р., м. Фастів Київської обл.) — поетеса, письменниця, драматургиня, перекладачка.
З 2004 р. – член Національної спілки письменників України. Працювала редактором на телебаченні й радіо. З 2010 – член Асоціації українських письменників.
Авторка поетичних збірок: «Суцвіття слів» (2000) ,«Поміж бузкових снів» (2002), «Між богами і нами» (2005), «Мандрівка линвою» (2008, двомовне видання у співавторстві з польським письменником Войчехом Песткою), «Інші лінії» (2009), «Замовляння із любові» (2011); романів: «Етимологія крові» (2008), «Дивна така любов» (2010, в перекладі македонською - 2011); книги оповідань для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько» та низки оповідань, новел та драматичних творів, опублікованих в антологіях, альманахах та літературних часописах.
Перекладає з польської, болгарської, сербської та македонської мов (поезію, прозу, драматургію). Учасник багатьох міжнародних літературних фестивалів, лауреат літературних Інтернет-конкурсів «Поетичні майстерні» та «Рукомесло» у номінаціях «поезія» та «драматургія», літературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек (Канада) за оповідання «Зелений борщ» (2009 р.) За роман «Етимологія крові» була нагороджена Міжнародною україно-німецькою премією ім. О. Гончара, здобула перемогу на конкурсі романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова - 2008» (ІІІ місце) та на конкурсі видавництва “Смолоскип” (ІІ місце). За переклади віршів Елисавети Багряної українською мовою (книга “Двете Багряни във Вечната и святата”, Слов’янська літературна та художня Академія) отримала нагороду “Срібне перо” (2009 р., м. Варна, Болгарія).
Тимофій Гаврилів (1971 р., Івано-Франківськ) — український письменник, перекладач, колумніст, блогер, літературознавець і культуролог.
За першу книжку віршів «Арабески пам'яті» (1995) отримав загальноукраїнську літературну премію Благовіст (1996). Книга оповідань «Щоденник Одіссея» побачила світ 2003 р. Навесні 2007 р. з'явився друком роман Т. Гавриліва «Де твій дім, Одіссею?», який став першою частиною трилогії, в якій по-новаторському змальовується стан духовної порожнечі, пошуків і сум'яття сучасної людини. Роман «Чарівний світ», що продовжує трилогію, отримав персональну відзнаку директора Форуму книговидавців (2011). Пише для української та європейської преси, веде блог в інтернет-виданні Zaxid.Net. Автор віршів, оповідань, есе, репортажів, фейлетонів, рецензій, романів.
Книжка есеїстики «Знаки часу» була відзначена премією директора українського Форуму книговидавців у Львові (2002). 2003 р. відмовився від премії «СтАРТ», запропонувавши придбати книжки для сільських бібліотек.
Тимофій Гаврилів переклав для українського читача твори австрійського поета-модерніста Ґеорґа Тракля, «найскандальнішого австрійського письменника», нищівного критика «австрійської душі» Томаса Бернгарда, а також хрестоматійну, гостру й безкомпромісну п'єсу «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» лауреатки Нобелівської премії з літератури, австрійської письменниці Ельфріди Єлінек. Українське видання Тракля критика назвала найкращою перекладною книжкою 1997 р.
Упорядкував і видав три томи праць, присвячених експресіоністичній літературі, мистецтву та кінематографу. У травні 2009 р. блискуче захистив докторську дисертацію (габілітація) за спеціальностями "Теорія літератури" та "Зарубіжна література".
Олександр Гаврош (1971, Ужгород) — журналіст і письменник. Член Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України.
Автор поетичних збірок: «Фалічні знаки» (2004), «Тіло лучниці» (2006); «Коньяк з дощем» (2009); публіцистичних книг: «Моя р-р-революція» (2005), «Закарпатське століття: ХХ інтерв'ю», (2006); «Точка перетину», (2009); "Владика Мілан: «Свобода — це можливість обирати добро», (2009); книг для дітей: «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» (2007), «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» (2008), «Галуна-Лалуна або Іван Сила на острові Щастя» (2010), «Олександр Гаврош про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Івана Силу, Адальберта Ерделі, Августина Волошина» (2011, Серія «Життя видатних дітей»).
Окремі твори перекладено білоруською, словацькою, сербською, польською мовами.
О. Гаврош - переможець «Коронації слова» 2007 року (ІІ місце) за п'єсу «Ромео і Жасмин»; лауреат 10-го Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2008» в номінації «Дитяче свято — Твори для середніх і старших школярів» за повість "Неймовірні пригоди тричі славного розбійника Пинті"; лауреат журналістської премії імені Йосипа Терелі за 2009 рік; дипломант конкурсу «Золотий лелека» за 2009 рік за вишукану інтерпретацію закарпатських легенд у «Сказаннях Срібної Русі»; дипломант конкурсу «Коронація слова» 2010 року у номінації «Романи» за твір «Галуна-Лалуна» — нагороджений спеціальною відзнакою «Вибір видавців»; переможець «Коронації слова» 2011 року (І місце у номінації "П'єси для дітей") за п'єсу «Цирк Івана Сили»; переможець міжнародного конкурсу кіносценаріїв до 200-річчя Тараса Шевченка (ІІ місце) (березень, 2012 р.)
Мирослав Дочинець (1959, м. Хуст Закарпатської об.ласті) — український письменник, журналіст, видавець. Член Національної спілки письменників України (2008) та Асоціації українських письменників (2003).
Мирослав Дочинець – автор книжок прози: „Гірчичне зерно” (1989), „Оскал собаки” (1991), „Мункачі з Мукачева” (1995), „Роса на фігових листках” (1995), „Він і вона” (1996), „Роса на фігових листках” (1995), „Дами і Адами” (2002), „Гра в ляльки” (2003), „Куфрик з фіглями” (2004), „Мукачево. Аромат часу і кольору” (2006), „Аукціон зубочисток” (2007), „Многії літа. Благії літа” (2008), „Душа Мукачева” (2008), „Хліб і шоколад” (2009), „Краєвид із жінкою” (2010), „Булава і серце” (2010), „Руки і душа” (2011), „Дорога в небо – до людей” (2012), а також романів „Лис у винограднику” (2010), „Вічник. Сповідь на перевалі духу” (2011), „Криничар” (2012).
Твори Мирослава Дочинця перекладалися на російську, угорську, словацьку, татарську, французьку, англійську мови.
У 1998 році Мирослав Дочинець удостоєний звання „Журналіст року Закарпаття”. Лауреат обласної премії в галузі публіцистики ім. М. Бабидорича, лауреат міжнародної літературної премії „Карпатська корона” (2005, Україна–Румунія), обласної літературної премії ім. Ф. Потушняка (2009). За літературну діяльність удостоєний звання «Лицар Срібної землі» Асоціації міст і сіл України, золотого хреста «Козацька слава», медалі «За розвиток регіону» Закарпатської ОДА.
Роман «Вічник» у 2011р. номінувався на здобуття Національної літературної премії ім. Т. Шевченка і був відібраний до третього, фінального туру.
Роман „Криничар”, виданий на початку 2012 р., вже став переможцем Другого Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька Балачка»...
