Звістка про можливість перетворення навчального закладу із ЗОШ І—ІІ ступенів у ЗОШ І ступеня миттю розлетілася по гірській Абранці, що на Воловеччині. Тут нині бояться навіть повірити, що таке дійсно може бути.
Школа в цьому невеликому селі була у всі часи: за Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини, Радянського Союзу і вже ось за два десятки літ незалежної України. У 50-х -- 60-х роках минулого століття Абранка стала стрімко розростатися, відповідно збільшувалася й кількість населення. Стара дерев’яна чеської побудови школа мала всього три класні кімнати і не змогла вмістити усіх учнів, тому в 1963 році було зведено простору, цегляну. «Очолити нову альма-матер доручили мені, —згадує колишній директор із 45-річним педагогічним стажем Іван Комар. – У восьми класах тоді навчалося 146 дітей. У ті часи більшість родин були багатодітними. П’ятеро і більше нащадків у сім’ї тоді було нормою».
Та час минав, й уже через три десятиліття мати багато дітей стало не модним. І хоча кількість дворогосподарств у селі невпинно збільшувалася, народжуваність стрімко падала й у 90-х роках минулого століття дійшла критичної межі. Так, у 1999 році в селі народилася всього одна дитина. Через сім років, щоб клас не випав зовсім, керівництво школи вирішило взяти ще двох дітей 2000 року народження. Зараз у школі навчається третина з тих учнів, що були колись. Саме тому в рамках оптимізації й вирішили ЗОШ І—ІІ ступенів перетворити на ЗОШ І ступеня.
Проти таких перетворень не тільки пересічні селяни, але й місцевий «бирів» Ігор Шишканинець та увесь депутатський корпус сільради. І до їхніх аргументів не можна не дослухатися: по-перше, гірська Абранка – село особливе, його географічне розташування таке, що до найближчого Підполоззя – десять кілометрів, а до Нижніх Воріт – ще більше. Дорога там погана, і взимку її часто замітають сніги, тож за таких умов діти не потраплятимуть до школи. Що то, скажіть, буде за навчання? По-друге, у школі мають постійну роботу місцеві учителі та ще кілька селян. Якщо вона стане меншою, то суцільне безробіття зросте ще більше.
Тоді вже й так депресивне село стане повністю безперспективним. Хоча, до слова, станом на сьогодні з майже двохсот дворів порожніми стоять усього 4 будинки, люди, крім заробітків, на постійне місце проживання в інші регіони не виїжджають, і це радує. Якщо ж оптимізацію все-таки проведуть, молоді сім’ї покинуть село і тут залишаться тільки одні пенсіонери. По-третє, проведений аналіз народжуваності засвідчує, що кількість немовлят з року в рік усе ж зростає. Ось цифри: у 2005 році зареєстровано 5 малюків, у 2006-му – 6, у 2007-му вже 10, 2008-му – 11, 2009-му – 10, а у 2010-му – 13. Це означає, що уже за рік-два класи у школі стануть повноцінними, то хіба на рік-два варто здійснювати намічені перетворення?
На батьківських зборах, що були проведені нещодавно, усі батьки висловилися категорично проти тієї оптимізації. Створена ініціативна група взялася збирати підписи людей. Свої автографи уже поставили 347 селян, і збір підписів триває.
«У мене в школі навчається двоє дітей, — зазначив місцевий житель Едуард Костю, — вони часто хворіють. Якщо ж їм доведеться щодня їздити аж у Нижні Ворота, то не зможуть відвідувати належним чином школу. Моя родина, як і все село, однозначно проти такого кроку влади».
І таких заяв батьків -- десятки. Люди справедливо нарікають, мовляв, у державі вже були такі непоодинокі випадки, коли масово закривалися дитячі садки та ясла. Їх перепрофільовували і так захопилися цим, що й незчулися, як дитячих дошкільних закладів стало катастрофічно мало. Нині у багатьох населених пунктах молодим мамам доводиться записуватися у чергу відразу після народження дитини. Подібне буде й з Абранкою, якщо не дослухаються доводів і переконань селян…
Прокоментувати ситуацію, що склалася у цьому селі, кореспондент «НЗ» попросив начальника районного управління освіти Воловецької райдержадміністрації Марію Полянчич: «Так, дійсно, Абранська школа включена в план так званої оптимізації, здійснення якої від нас вимагає розпорядження голови ОДА № 10 від 14.01.2011 року. Та поки що ніяких рішень з цього приводу не прийнято. Річ у тім, що у цьому навчальному закладі мало дітей. Згідно із Законом «Про освіту» ми повинні давати учням високі знання. Та хіба можна їх у нинішній час дати, якщо користуватися тільки крейдою і дошкою? Зараз потрібні комп’ютерні класи, наочні посібники тощо. А вони є тільки у великих школах. Звісно, що належну освіту в таких школах діти отримати не можуть. Через те їх і закривають. Що буде із школою у Абранці, залежатиме від рішення районної ради, сесію якої буде проведено уже невдовзі».
