Всеукраїнський тиждень дитячого читання має багаторічні традиції. Започаткований у 1943 році Л. Кассилем під назвою «Книжкові іменини», він і до цього часу залишається святом дитини і книги, стверджуючи рядки українського дитячого поета Д. Чередниченка: «Завжди було і буде вічне – дитина з книгою в руці».
Тиждень дитячого читання пройшов у Тячівській Центральній дитячій бібліотеці (зав. В.В. Федина), працівники бібліотеки вправно організували різні заходи з метою заохочення дітей до читання. Відтак, в рамках тижня дитячого читання, у 3-В класі Тячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені В. Гренджі-Донського пройшло свято книги «З книгою ми дружимо, живемо не тужимо», яке провела класний керівник А.О. Рішко.
На цікавому та пізнавальному святі школярі слухали розповіді про створення книги, брали участь у казковій вікторині «Подорожуємо казкою».
Також на цьому тижні, 31 березня у Тячівській ЦДБ відбулася літературна година «Донька підгір’я Карпат» до 130-річниці з Дня народження Марійки Підгірянки. Саме про цю незвичайну жінку, педагога із 40-річним стажем, поетесу-патріотку, котра так щиро любила українських діточок і писала для них вірші, казки, п’єси і навіть забави розповіла присутнім бібліотекар Марія Василівна Куцин. – 29 березня 1881 року сім'я лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала в с.Білі Ослави (тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області) раділа народженню первістки,- її нарекли Марією. Зростала Марія на Гуцульщині, оповитій таїною легенд, запам'ятовувала мамині пісні та казки, коломийки та приказки, які чула від земляків.
Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти. Дуже любила дітей і писала для них цікаві, повчальні й змістовні вірші, – відмітила М.В. Куцин.
Гості й учасники літературного заходу – учні 4-Б класу Тячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 (класний керівник В.І. Дудла), декламували вірші Марійки Підгірянки про звіряток, адже поетеса дуже любила природу, ліс, любі серцю Карпатські гори, де проживало багато різних звірів, яких вона радила діткам любити та товаришувати з ними. Оскільки багато віршів поетеси було покладено на музику, то дітки також виконали цікаву дитячу пісеньку. Як відзначила Віра Іванівна Рішко: «Марійка Підгірянка ніколи сама не співала, але писала чудові дитячі вірші, які неодноразово покладались на музику, мелодії до яких також писала поетеса». На святі школярі відгадували дотепні загадки, які поетеса залишила у спадок українським дітям.
Марійка Підгірянка дуже завдячувала своєму мудрому дідусеві Миколі, який був священиком, мав багато літератури і не лише духовної, яку поетеса перечитувала не один раз. Дідусь змалечку привив їй любов до книги, до навчання, навчив її польської й німецької мов, дав вагомий багаж знань, який Марійка пронесла через усе життя щораз його збагачуючи. Учні красномовно розповідали вірші, які Марійка Підгірянка присвятила дідусеві, бо ці рядки пройняті великою шаною і любов’ю. «Хай в щасті минає твоя кожна днина», – такими позитивними рядками Підгірянка зверталась до своєї матері, якими навчала діток любити і поважати своїх матерів.
«Серцем, духом, грудьми край свій боронити, хай світ знає, що ми України діти!». Так в одному з віршів писала до і про українських дітей поетеса Марійка Підгірянка. Останні роки свого життя вона проживала неподалік Львова, далеко від рідних Карпатських гір і неабияк тужила за рідним краєм, всі переживання викладаючи на папері. А тому із великим захопленням учні читали вірші поетеси про рідну Батьківщину, яка для неї була найціннішим скарбом у житті.
Цікавим видався захід присвячений 130-річчю з Дня народження Марійки Підгірянки на якому були присутні гості із Тячівської РЦБ. Вони щиро дякували своїм колегам із дитячої бібліотеки, учням та їх вчительці за належну організацію у проведенні літературного свята.
