На 89 році помер визначний фольклорист, мовознавець, мистецтвознавець, публіцист Микола Мушинка. Його багаторічна праця присвячена дослідженню народної творчості рідної Пряшівщини та Закарпаття, а його життя стало важливою частиною культурного та дисидентського руху.
Як повідомили у Закарпатській академії мистецтв, де він працював з 2014 р. на посаді професора, починаючи з 2006 р. Микола Мушинка постійно відкривав непрочитані сторінки культури та історії Пряшівщини та Закарпаття.
Микола Мушинка досліджував Гуцульську Республіку на Рахівщині та життя Степана Клочуряка. З останнім приятелював, підштовхнув його до написання споминів (мемуарної праці) про цю героїчну сторінку Рахівщини, а потім і здійснив її корекцію, що далі була надрукована у США під назвою "До волі".
Мушинка в інтервʼю згадував про свої дитячі роки у Пряшівщині: "В Курові наша хата була місцем збору сусідів: жінки вечорами пряли, співали, я ж при гасовій лампі уроки робив. І попросили якось мене: «Почитай нам, Миколаю, що тебе в тому Пряшеві вчать». Ну я й почитав їм «Євгєнія Онєгіна». Не зрозуміли. Читаю Некрасова – нічого. А потім почитав «Катерину» Шевченка – і всі зачали плакати. На другий день більше людей прийшло. Я почитав їм «Наймичку», ще дещо. Плакали знов. А я подумав: то який же я «русский», коли моя мама тієї мови не розуміє, а при Шевченку плаче?"
Його зв'язок з українською культурою поглиблювався під час навчання у Києві, де він зустрів дисидентів і почав допомагати їм у поширенні самвидаву: "У Києві я мав дивні відчуття: я, переконаний українець, приїхав до столиці України удосконалити українську мову, – а там усе російською! Почав бунтувати, говорити принципово українською."
Про Миколу Мушинко
Микола Мушинка народився 20 лютого 1936 року у селі Курів на Пряшівщині. Закінчив Руську гімназію в Пряшеві, а вищу освіту здобув у Карловому університеті в Празі. Після навчання працював у кабінеті україністики Кошицького університету. Під час аспірантури в Празькому та Київському університетах Мушинка зблизився з видатними представниками руху шістдесятників, такими як Іван Дзюба, Іван Світличний та Михайлина Коцюбинська. Цей період його життя став важливим етапом у формуванні його наукових і культурних поглядів.
У 1968 році через протест проти окупації Чехословаччини військами Варшавського пакту Миколі Мушинці було заборонено займатися науковою роботою, і лише в 1990 році його було реабілітовано. Мушинка є одним із найвідоміших українців Словаччини: він заснував і очолив Асоціацію україністів Словаччини, а також Наукове товариство імені Тараса Шевченка. За свою наукову діяльність Мушинка отримав численні почесні звання, серед яких почесний доктор кількох українських університетів, а також іноземний член НАН України та автор понад 50 самостійних публікацій і понад 1000 статей.
Миколу Мушинка називають найвідомішим українцем Словаччини. Він заснував і від 1990 року очолював Асоціацію україністів Словаччини, а також Наукове товариство імені Тараса Шевченка (засноване в 1994 році).
