Словацьким археологам вдалося виявити найдавніші фрагменти керамічного посуду в Дунайському регіоні біля села Сантовка (Нітранський край) на півдні країни. Ця кераміка була виготовлена близько 5800 року до нашої ери. Керамічний посуд цього періоду досі не був відомий у Центральній Європі.
Як заявив вчений Йозеф Батора на сайті Археологічного інституту Словацької Республіки, разом зі шматками обгорілих дерев, фрагменти були знайдені біля струмка Бур, який протікає трохи нижче місця археологічних розкопок. За його словами, це надзвичайно значуще відкриття, адже посуд було створено близько 5800 років до нашої ери доісторичними мисливцями, які ще не вели осілий спосіб життя як землероби, а кочували з місця на місце.
«Проведений радіовуглецевий аналіз показав, що кераміка була виготовлена мисливцями та збирачами наприкінці мезоліту, тобто середнього кам'яного віку. З'ясувалося, що вона на 300 років старша за найдавнішу знайдену епоху неоліту», – розповів Батора.
За словами Батора, посуд обпалювали при 600 градусах за Цельсієм на відкритому вогні, оскільки печі для випалу кераміки з’явилися лише через кілька століть. У глину додавали стебла трави та листя. «Люди періоду мезоліту використовували цю кераміку як горщики для приготування їжі. Аналіз внутрішньої частини черепків із Сантовки підтвердив наявність жиру диких тварин, таких як олень і косуля», — пояснив археолог.
«Додавання так званої органічної прив’язки у вигляді трав роду Festuca забезпечувало стабільність форми під час формування, стійкість під час випалу та низьку вагу, що було важливо для мобільного способу життя спільнот мисливців-збирачів», - розповів Ян Петржик з Інституту геологічних наук факультету природничих наук Університету Масарика.
Під час аналізу знахідок словацькі археологи за допомоги вчених Технічного університету в Брно створили комп'ютерну 3D-візуалізацію та ймовірний вигляд двох посудин. Одна з них, мабуть, мала загострене дно, а друга - квадратну горловину.
"Подібні керамічні форми не зустрічаються в Дунайському регіоні", – додав Батора.
"Підсумовуючи, загартована травою кераміка, передує появі найдавнішої кераміки, відомої на сьогодні в Центральній Європі", - зазначають автори дослідження на сайті nature.com.
Слід зазначити, що на території Закарпаття кераміку епохи неоліту довгий час досліджував вчений-археолог Михайло Потушняк.
За висновками вченого, неолітичне населення, що просувалося з Малої (Передньої) Азії, Балкан, пониззя Дунаю у Верхнє Потисся, принесло з собою й розвинуту гончарську справу. Про це свідчать види та форми посуду (горщики, миски, кубки), що були виготовлені з добре відмуленої глини. Ця кераміка була зарахована вченим до кола артефактів культури Криш або Кереш (від річки Кереш – лівої притоки Тиси). Датується 5500-4500 роками до н.е., була поширена на території сучасної Угорщини та Закарпаття.
В Україні, на терені Закарпаття, відомо про вісім значних пам'яток культури Криш: Ужгород, Великі Лази, Холмці, Рафайлове, Велика Добронь, Малі Геївці, Заставне, Мала Гора (Мукачево) та Дрисино.
Населення у ті часи жило в хатах з обмазаних глиною плетених каркасів, займалося скотарством (розводили велику рогату худобу, кози, вівці), землеробством, полюванням і рибальством.
Знайдена кераміка — переважно кулясті й напівсферичні посудини на кільцевих піддонах або чотирьопелюсткових підставах, а також сулії, плоскі з одного боку, опуклі — з іншої, з декількома вушками.
Датування появи найбільш ранніх керамічних виробів на території сучасного Закарпаття Михайло Потушняк запропонував у межах 5300–4600 років до н. е.
Вчений також провів широкомасштабні розкопки поселень у селах Запсонь (Берегівський район) та Серне (Мукачівський район), де було знайдено понад 20 тисяч фрагментів кераміки, у тому числі й десятки посудин, які вдалося відреставрувати.
