Трускавецька туристична фірма пропонує екскурсію за маршрутом Мукачево–Берегово–Ужгород вартістю 110 грн.
— Автобус забрав нас із Трускавця (Львівська обл. — ”ГПУ”) о шостій ранку біля санаторію, — розповідає киянка Олена Крутіна, 28 років. — Екскурсовод запитала, чи всі розуміють українську. Мови не розуміли троє, тому говорила російською. Дорогою в шашличній поїли шашлик за 12 гривень, дегустували домашні вина. Із шести видів я вибрала ”Королівськиий мускат”. Усе вино по 25 гривень за півторалітрову пляшку.
У Мукачевому на Закарпатті за 5 грн Олена оглянула середньовічну фортецю ”Паланок”. Вона розташована на 68-метровому колишньому вулкані. У верхньому замку жили графи, князі. Середній призначався для військового гарнізону, нижній замок — для прислуги. Товщина стін подекуди сягає 8 м: це убезпечувало від ворогів і холоду. Кажуть, у XVI ст. тут був водяний яр, укріплений дубовим частоколом — паланком.
Екскурсовод, Леся Солов’як, 38 років, розповідає, що хан Батий не міг підкорити цю фортецю.
— У Паланку є екуменічна церква, яка об’єднує всіх християн. Під час осади люди не могли вийти зовні. Тому в одному місці молилися католики, греко-католики, православні, протестанти, — розповідає Леся Солов’як. – Церкву наново відкрили 2006-го. Президент Віктор Ющенко подарував ікону Богородиці XVII cт. Тут часто відбуваються вінчання, і молодята привозять свого священика, зважаючи якої вони віри.
У церкві можна фотографувати, але заборонено ставати спиною до вівтаря. Інколи у фортеці показують історичні вистави. Найбільше грошей на реставрацію дали угорці: вони вважають Паланок частиною власної історії, адже XI ст. Закарпаття захопило Угорське королівство. У замку тричі перекрили дах, установили пам’ятники. Нині розчищають 86-метровий колодязь.
За легендою, його копали кілька років, а води все не було. Та якось до власника Федора Корятовича з’явилося чортеня і пообіцяло, що вода з’явиться. Натомість попросило мішок золота. Корятович легковажно пообіцяв. Чортеня виконало обіцянку, а в князя золота не було. Чортеня почало навідуватися й вимагати свого, аж доки Коротявичу це набридло і він вирішив надурити нечистого: пошив малесенький мішечок і поклав туди одну золоту монету. Після того чортеня оселилося на дні колодязя. Кажуть, раніше його можна було побачити, але з роками колодязь засмітили.
Нині колодязь розчищають, знаходять іржаві цепи й мечі.
