У 2008 році були виділені кошти для модернізації водопроводу і її розпочали, але світова криза не дала завершити почате. 

 

На території селища Великий Бичків понад півтора століття пропрацював лісохімзавод, припинив він свою діяльність ще у 90-ті роки минулого століття. Випускаючи різного роду хімічні засоби для обробки деревини, на підприємстві мало переймались захистом довкілля , хімікати систематично потрапляли у грунт і як наслідок – поверхневі води в радіусі кілометра від підприємства нині отруєні. З цієї причини використовувати колодязі та неглибокі свердловини на цій території неможливо. У приватні помешкання, які розташовані поряд із лісохімзаводом, воду подають з глибокої свердловини через мережу водопроводу, яка вже вкрай зносилася та часто рветься.

 

Тому вода тече з крана тільки кілька годин на добу. Щодня нестачу води відчувають мешканці вісімнадцятиквартирного будинку на вулиці Лисенка, 2. Тиск у мережі настільки малий, що часто до третього поверху вода не доходить, от і доводиться людям воду носити із колодязя, що за сто метрів від будинку. Проблема питної води турбує тут усіх. Селищна влада вже давно думала над модернізацією насосної станції та заміною мережі водопостачання, і в 2008-му році отримали державні кошти на реалізацію проекту, згідно з яким мали бути збудовані дві водонапірні башти та замінені водогінні магістралі. Роботи розпочали восени 2008 року, саме тоді прийшла світова криза, долар подорожчав, і все що зробили – побудували одну водонапірну башту, яка зараз стоїть без діла. Але в селищі не сидять склавши руки, чекаючи виключно допомоги від держави. Залучивши меценатів, нещодавно замінили частину мережі водопостачання, так, зокрема, на вулиці Івана Франка, де було найбільше проривів водогону, спромоглись замінити понад кілометр магістралі. Тепер мешканці цієї вулиці мають воду, хай і не цілодобово, але принаймні не відчувають її нестачу. Та все ж просто заміною водогонів питання не повинно обмежитись, адже ще багато людей у Великому Бичкові потребують питної води, а тут вже без допомоги держави не обійтись. Жителі селища сподіваються, що державні мужі звернуть увагу на їх проблему, і зрештою, в їх домівках не буде проблем з питною водою.