У народі кажуть: поки грім не гряне, чоловік не перехреститься. Але все по порядку. Колись давно один чоловік побудував собі хату, а в кутку садиби від дороги поруч із сусідською огорожею посадив смерічку.
Щоб радувала своєю красою і його, і сусіда, і людей, які проходять по вулиці Горького. Пройшли десятиліття і з маленької смерічки виріс 30-тиметровий гігант, що хмарочосом стоїть в цьому районі.
Спливали роки, змінювалися власники. Нині в будинку мешкає не газда, а знаходиться офіс Виноградівської виконавчої дирекції з тимчасової втрати працездатності. Сусідом, після службових поневірянь по світу від далеких Курил і Камчатки, став і я. Місто теж змінилося. Відійшло в минуле пічне опалення і прийшла газифікація. Так сталося, що по вул. Горького був прокладений повітряний магістральний газопровід. Він на висоті 3,5 м щільно притиснувся, а тепер майже вріс у стовбур цієї смереки.
Я не спеціаліст у даному питанні, але, можливо через те, що металічний газопровід проходить трохи нижче і паралельно лінії електропередач, у газопроводі виникає струм, і ця комплектація перетворила смереку в громовідвід, де магістральний газопровід служить ідеальним заземленням.
У минулому році під час зливи грозовим розрядом пропалило газову трубу на моєму будинку біля металічного штиря, забитого в стіну для підтримки труби. На щастя, у той час вдома була моя старша дочка, яка відпочивала з протилежного боку хати. Вона побачила величезний вогняний фонтан, підняла тривогу і будинок вдалося врятувати від пожежі. На другий день приїхали газовики і заварили трубу – на цьому їхня місія закінчилася.
А влітку цього року під час бурі по трубі пробігала куниця. Від розряду бідна тварина загинула миттєво. Верхівка смереки від цих грозових розрядів роздвоїлася, а стовбур дуже ослаб. Тепер будь-який шквальний вітер може завалити цього гіганта. Ми часто по телебаченню бачимо і чуємо як по Україні там чи інде падаючі дерева трощать автомобілі, калічать і вбивають людей. А тут може впасти такий велетень на лінію електропередач, газопровід і будинки.
Не треба бути вченим, щоб зробити висновок, що буде? Дерево розтрощить мій саманний будинок, як сірникову коробку, а пошкоджений газопровід та обірвані електропроводи, які іскритимуться, спричинять вибух газової суміші, наслідки якого тяжко передбачити. Випадкові перехожі чи автомобілі на дорозі можуть постраждати і, навіть, загинути. Ось чому моя дружина під час грози чи сильного вітру п’є заспокійливе, тремтить від страху і ховається в безпечну частину будинку.
Звертаюсь до всіх городян: будьте обережними, коли йдете чи проїжджаєте по вул. Горького під час грози або шквального вітру, бо це може бути небезпечно для вашого життя. Щоб запобігти лиху і спиляти дерево, потрібні спецтехніка, фахівці, а також міліція, яка перекриє дорожній рух. Бідному пенсіонеру це не під силу.
Я звертався з письмовою заявою до всіх посадовців і, в тому числі, до міського голови. У міській раді заяву прийняли і пообіцяли усунути проблему, навіть прислали лісоруба, який казав, що береться зрубати дерево, якщо нададуть спецтехніку. На цьому все скінчилося.
Наші доблесні електрики зрізали всі гілки, що заважали, а величезна крона й далі продовжує височіти над електропроводами, що категорично заборонено всіма правилами безпеки. Вони кажуть, що не мають необхідної техніки. Газовики взагалі відмахнулися від мене, як від надоїдливої мухи. І справді, формально вони праві, – яке їм діло до якогось дерева, що росте коло газопроводу. Але практично вони не праві, бо керівник газового господарства несе повну відповідальність за всі газові комунікації, які необхідно підтримувати в робочому стані, будь-які недоліки усувати негайно, а також ліквідовувати всі загрози. Саме такою є смерека на нашій вулиці.
Директор виконавчої дирекції з тимчасової втрати працездатності Василь Керечан цю проблему вирішити не може через відсутність коштів. Великі посадовці у Києві зробили собі такі оклади, які рядовому вчителю чи лікарю навіть не снилися, але сказали далекому периферійному директору самому вирішувати проблему, бо коштів виділити не можуть. Виникає парадокс: для того, щоб зрубати дерево і уникнути біди, грошей немає ні в кого. А коли станеться лихо, одразу знайдуться і спецтехніка, і люди, і гроші, яких буде витрачено набагато більше. Бо як же інакше, адже стихійне лихо треба героїчно ліквідовувати, не дивлячись на витрати.
Звертаюся до нашого мера через газету:«Степане Золтановичу, я знаю Вас як порядну людину, яка постійно турбується про благоустрій міста. Саме тому я і моя сім’я віддали свої голоси за Вас. Будь ласка, почуйте нині голос пересічного городянина і владою, наданою Вам, допоможіть вирішити нашу проблему. Народне прислів’я говорить: якби знав де впадеш, то соломки підстелив би чи навіть перину. Шановні посадовці, ви все прекрасно знаєте, де і що буде, тільки не знаєте коли. Невже потрібно чекати, коли станеться біда, та ще, не дай, Бог, з людськими жертвами, щоб писати вже не вам, а в прокуратуру і суд, аби вони вирішили, хто винен у бездіяльності? Дуже сподіваюся, що до цього не дійде».
