Село Іза давно набуло слави столиці лозоплетіння Закарпаття. То й не дивно, адже саме тут усі - від старого до малого -займаються цим старовинним ремеслом. Кошики, крісла, стільці, столики, ящики, вази, скриньки "роз'їжджаються" звідси по всій Україні.

Але поки справа дійде до кошика чи виплетеного стільчика, треба рук і рук. Головне заготовити якісну лозу. Своєї, що росте на околицях села, на всіх не вистачає. У пошуках сировини селяни вирушають до сусідніх Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей. Там лозу рубають місяць-півтора, зв'язують у снопи. Вантажівками привозять додому. На зиму кожна сім'я заготовляє таким чином по кілька тонн сировини, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.

І от саме тепер - наприкінці жовтня - зрубану осінню лозу селяни починають виварювати. Роблять це вони у величезних казанах - щоб прутики легко чистилися, ставали гнучкими. А ще, чим довше лоза варитиметься, тим темніший матиме відтінок. Кошики чи меблі, сплетені з неї, служитимуть довгі роки. Саме вони користуються найбільшим попитом.

Серед постійних клієнтів ізянських майстрів - власники санаторіїв і готелів, іноземні туристи, які високо цінують екологічно чисту продукцію.

• Іза
• лозоваріння