Мабуть, відколи з’явилися гроші, існують нечисті на руку громадяни, які намагаються підробити банкноти. Не бракує їх і в наш час. Щоправда, нинішні шахраї вигадують різні хитромудрі способи, аби їхні фальшивки дуже були схожі на справжні гроші. Хоча є і чимало таких, котрі банально «відксерюють» свої купюри і збувають їх, як правило, літнім людям.
Буквально в одному із випадків, який трапився на Закарпатті, коли один спритник намагався розрахуватися несправжньою п’ятдесяткою за придбані пельмені в одному із сільських кафе. Але працівниця цього закладу вчасно виявила підробку і повідомила працівників міліції. Зазвичай фальшивомонетники або спритники, котрі намагаються видати підроблені банкноти за справжні, рано чи пізно попадаються. Тож не варто випробовувати долю і сподіватися на «а може». Однак людям, які стали жертвами цих шахраїв, від думки, що тих згодом затримають, аж ніяк не легше.
З цього приводу правоохоронці мають кілька порад, які допоможуть громадянам уникнути подібних неприємностей і не стати жертвою фальшивомонетників. Насамперед, стражі порядку попереджають, що несправжні гроші зловмисники, як правило, збувають у закладах громадського харчування та на ринках. Тому слід особливу увагу звертати на захисні ознаки банкнот Національного банку України.
Головними елементами захисту є водяний знак – це видиме на усій купюрі при розгляді її проти світла зображення тризуба, яке виконане тонкими світлими лініями. На фальшивих банкнотах імітація водяного знаку проводиться нанесенням його контурів білою фарбою на зворотному боці банкноти, які видимі при нахилі купюри під кутом. Окрім цього, має бути кодоване зображення – це зображення тризуба, видиме при розгляді банкноти на рівні очей проти світла при повороті на 45 градусів на тлі орнаменту у верхніх кутах лицевого боку. На фальшивках таке зображення не проглядається. Напис безперервно повторюваного слова «Україна», мікротекст, який можна прочитати за допомогою збільшуваного скла, на лицевому боці банкноти – тонка лінія під портретом. А на підроблених купюрах мікротекст не читається.
Водночас, несправжні гроші зазвичай можна відрізнити вже на дотик. Підробки більш жорсткі і мають характерний звук «шелесту» паперу.
Маючи на озброєнні такі знання, можна вже відрізнити фальшивку від національної купюри.
