Міжнародний гуцульський фестиваль гумору та сатири “Бербеницьи фіглів”, який відбувся минулими вихідними в історичному центрі Гуцульщини – Ясінях.
Вже вчетверте підтверджує свій статус і прописку, розширюючи географію фіглярів-учасників, як з Чернівеччини, Івано-Франківщини, Хмельниччини, Тернопільщини, так і з Румунії, де проживає значна частина гуцулів, які добре зберегли і, як виявилося, розмовляють тією давньою мовою, яку знали наші діди.
Два сонячні дні тривали набутки в столиці Гуцульської республіки. Розважали нарід концертним дійством, а журі оцінювало майстерність співу, акторської гри, актуальність теми та вміння розкрити її.
Якщо хтось вважає, що гуцули, то нарід, який нічого не робить, а тільки веселиться, то це не зовсім так. Щорічно на фестиваль з’їжджаються науковці, історики, краєзнавці і за “круглим” столом, назва якого “Дно – основа бербениці”, обговорюють важливі теми, які стосуються Гуцульщини. Поки тривало обговорення різноманітних тем під час засідання “круглого столу”, нарід оглядав виставку картин та заманливо роздивлявся і торгував різні дрібниці, прицінювався до виробів з дерева та вишивки на ярмарку.
Завели публіку запальними сучасними танцями та гуцульським співом під теперішню музику файні молодиці з гурту “Забава” (м.Вижниця).
До реготу розвеселяли публіку виступи Мирона Білінкевича (про туристку, котра застрягла в горах на джипі), театру “Колиба” з смт. Путила (інсценівка, як гуцул з гуцулкою приїхали до столиці купувати квитки на Євро-2012), а Світлана Шинкарук – постійна учасниця фестин, новою сатиричною гуморескою про сина депутата, який приймав стареньку маму з села, зачепила за живе кожного, особливо підсумовуючою фразою “тільки най не кажуть, що вони народні”. Ведучий і сам розважав гостей власними гуморесками, які сприймалися дзвінким реготом та оплесками.
Відбувся конкурс серед дітвори на визначення кращого малюнка на тілі. Два художники боді-арту Олександр Нестеренко та його батько Валерій Нестеренко зі Львова не мали часу перевести дух від галасливої малечі, що обступила їх у черзі за прикрашанням обличчя чи рук цікавим малюнком. А останній ще й намалював портрети-шаржі учасників свята, які згодом виставили у залі турбази “Едельвейс”.
Також співала Ганна Попович з с. Татарів, Василина Теміцька з Чорної Тиси розказувала гуморески, самодіяльний народний драматичний колектив з Богдана своєю інсценівкою-розіграшем постійно зривав глядачів на сміх.
Приємно, що Ясіня плекає наші традиції, пов’язані з сучасним уже гумором.
– Якщо підвести підсумки, – відзначив голова журі Микола Савчук, – то ми бачимо, що наш гуцульський гумор є, але він хоче свого удосконалення, поглиблення, поширення. Він хоче опрацювання нових тем, нових імен, нових авторів. І, звичайно, для тих, хто не вперше виступає, буде більше вимог і претензій. Це є природа кожного творчого конкурсу.
Журі нагородило у номінації “Чибрик-щебетун” за третє місце Уляну Лихкун з Верховини, друге – Павла Григоришина з Косова, а краще дощебетався Роман Піпаш з Ділового. У номінації “А я так фіглюю”, коли автор і виконавець поєднувався в одній особі, третє місце – у Василя Малиша з Вижниці, друге – у здорового, високого гуцула, в якого, певно, бербениць уже повний віз, Дмитра Коренюка з Румунії, перше – у Ганни Ковалюк з Надвірної за розповідь, як за оголошенням в газеті гуцулка Ксеня жениха шукала. За виконання творів, але вже інших авторів у цій же номінації, Василь Жураковський з Тернопільщини та Світлана Шинкарук з Путили взяли бербениці за третє і друге місця. А Мирон Білінкевич став переможцем, як і торік. За виступ творчих гуртів у номінації “В ракаши на сцені” творчий колектив з Чорної Тиси “Цвіт калини” та самодіальний народний драматичний театр з Богдана нагородили грамотами та бербеницями за відповідні третє і друге місця, а гурт “Забава” повіз у Вижницю бербеницю за перше місце. На завершення всі разом, з автором Володимиром Смотрицьким, виконали Гімн фестивалю.
