Сьогодні усюди можна побачити людину, що затягується цигаркою, але дуже рідко – що набиває люльку або димить сигарою. Куди поділася культура споживання якісного тютюну та сам закарпатський тютюн?
Історія промислового виробництва тютюну в Закарпатті починається у 1746 році коли Євген-Ервін Шенборн побудував в Мукачеві тютюнову фабрику. У ХIХ ст. - у крайовій тютюновій промисловостi працювали вже 688 чоловік. Хоча треба зазначити, що загалом виробництво тоді було спрямоване на внутрішній ринок.
Якщо говорити про сучасну історію закарпатського тютюну, то ще 30 років тому він скуповувався тютюновими підприємствами Угорщини, Молдови(!) та Росії. Вирощені в Закарпатті сорти мають високий (3,5%) вміст нікотину. Завдяки кліматичним умовам ця рослина "вимахує" до двох метрів, розмір листя сягає 75—80 на 30—35 сантиметрів. Крім того, спеціалісти лабораторії тютюну Закарпатського інституту агропромислового виробництва селекційним шляхом отримали готовий напівароматичний тип сировини. Закарпатські вчені змогли вивести навіть нові сорти, котрі при купажуванні заміняють тютюн трьох—чотирьох інших видів.
За настільки очевидних переваг і низької витратності виробництва порівняно з імпортною сировиною (приблизно на 35—40%) відбувається тотальне зниження обсягів посівних площ під тютюнові культури. Якщо за Радянського Союзу в Закарпатті тютюн вирощували на 5 тисячах гектарів, то тепер площі посіву вимірюються кількома сотнями га. 2002 року засіяли 200, нинішнього — усього 54.
Великі господарства, що зібрали пристойний врожай, поки до послуг посередників не вдаються, а самі відвозять вирощений тютюн на заводи. Останнім часом — на Тернопільщину, оскільки власний, Берегівський завод трансформувався в заготівника і тютюн уже не ферментує.
Вчені Закарпатського інституті агропромислового виробництва пропонують налагодити в області випуск незвичних для вітчизняних курців сигар і сигарил. Схоже, цей проект залишиться на папері, оскільки інвесторів, навіть на горизонті, не видно. Хіба що вітчизняний...
Разом із зникненням якісного тютюну зникла і культура паління. В 18-19 сторіччях звичним було побачити в кав’ярнях та ресторанчиках закарпатських міст поважних дядьок, які з розумним виглядом пускали тютюновий дим люлькою або сигарою. Серед відомих закарпатців, які полюбляли якісний тютюн були Ерделі(вірджинські сигари), Бокшай(люлька і сигари), Теодор Ромжа(люлька). Волошин теж дозволяв собі вечорами розкурити сигару під келих хересу.
Нажаль зараз в дуже небагатьох крайових розважальних закладах можна побачити хороший хьюмідор, а тютюн для люльки можна купити тільки в спеціалізованому магазині. Тому власник Ландшафтного центру Ярослав Недолуженко та управитель мілітарі-садиби "Grun Hof" Євген Сухецький виступили з ініціативою перед туристично-інформаційним центром Закарпаття та кафедрою туризму УжНУ про створення Закарпатського сигарного клубу. Перші збори любителів якісного тютюну заплановано на кінець січня. За словами пана Ярослава в наступному році біля Ужгороду планується посадити кілька десятків тютюнових рослин, а потім зробити з урожаю пробну партію ручних сигар. До клубу запрошуються всі небайдужі до якісного тютюну та просто бажаючі відроджувати закарпатські традиції. Інформація за тел: +38 067 506 99 94; e-mail: info@hof.net.ua.
