Британські дослідники назвали Київ найбруднішою столицею Європи. Головними проблемами міста вони визначили сміттєзвалища і загазоване повітря, але найбільшим лихом – воду.
"Київводоканал" очищує воду з Десни кілька разів хлором і фільтрами. Проте пити таку воду доктор хімічних наук, академік НАНУ і директор Інституту колоїдної хімії і хімії води Владислав Гончарук не наважується.
"Водопровідна вода не є питною, вона дійсно дуже поганої якості – це не викликає жодних сумнівів", - твердить науковець.
Найбльша проблема, за словами академіка, полягає в хімікатах, якими очищують воду. Втім, довести це документально наразі неможливо, бо державна санстанція досі не знає, що означає якісна вода. ДСТУ радянських часів скасували два роки тому, а нових державних нормативів – ще не ухвалили.
Це – унікальний випадок у світі, обурюється Гончарук. "Тому говорити про відповідність води якимсь стандартам узагалі немає сенсу", - переконаний він.
Яким чином санстанція дозволяє пити воду, чистоту якої визначити не може, у службі прокоментувати відмовилися. Послалися на те, що вже святкують День Конституції.
Тим часом висновкам академіка опонує головний інженер Деснянської водопровідної станції Валерій Оленченко. "Я і моя сім'я вживаємо воду з-під крану", - запевняє він.
Головний інженер визнає: через каналізацію і нерозчинні мийні засоби вода у Дніпрі і Десні від моменту відкриття очисної станції погіршилася в рази. А обладнання станції – за 60 років майже не змінилося.
"За великим рахунком, станція потребує технічної реконструкції", - визнає він. Але скільки на це потрібно мільйонів і в якій валюті – навіть уявити не може.
Модернізувати обладнання "Київводоканалу" обіцяють до 2020 року. Як зміниться до того часу склад води у річках, прогнозувати в лабораторії не беруться. До того контролювати якість будуть за старою перевіреною технологією і стандартами, яких немає.
