або Дещо про журналістстську етику. Відкритий лист
Шановні колеги!
Оце почитав наші газети та й за голову схопився. Невже це ви? Невже ТАК можна писати? Невже ТАКЕ можна писати! Згадується історія про те, як тату купив синові папір та ручку, а той написав: “Тато – дурень!”.
Я розумію, що кожен має право на свої погляди та політичні симпатії. Кожен голосував за своїх. Кожен працює за свої гроші. Але писати ТАКЕ! Ну не ображайте нашу професію! І так вже з нас люди сміються!
Не буду голослівним. Відбулася сесія обласної ради, на якій був присутнім і я. І що згодом читаю в наших, з дозволу сказати, найправдивіших газетах? “Моя новинка” устами Віталіни Безальтернативної (дама!) вживає таку лексику: “повний звиздець”, плювок у “фийс” 90 обранцям”, “дві третини депутатів – бидло”, “політично скліщаться”, “вірні пси-баложата”, “барвисті” плазуни”, “лакеї мукачівського феодала”, “стали в пікантну позу до Балоги” і т.п. Це все про них – тих, кого ЩОЙНО обрали закарпатці на найвільніших виборах. Цікаво, який університет закінчувала пані, що сховалася за таким “безальтернативним” псевдо? І чого її там навчали? А то таке враження, що вона у “пахана” на зоні записки пише.
Йдемо далі. Читаємо про сесію обласної ради передовицю редактора “Трибуни”. Отож виявляється, “історикам є шанс визначити, чи була колись на Закарпатті подія, яка тягне на таку всенародну ганьбу”. Оце загнув, так загнув! Ігоре Якимовичу, я чогось ніякого історизму на сесії не запримітив. Звичайні собі депутатські розборки і не більше! Через місяць про “історичну сесію” ніхто не згадає. Стільки би ганьби було на Закарпатті!
Але цитуємо далі. “Братани вийшли з-під контролю”, “за винятком кількох порядних людей” (це про 90 обласних депутатів!), про депутатський корпус – “шмелець, який Балога привів до обласного корита”, “моголи – вони й є моголи”.
Одне слово, ясно. Не тих “пацанів” обрали.
І нарешті – третя новинка . Тут стаття не підписана у кращих традиціях “РІО”. Але зважаючи, що головний редактор – сам депутат обласної ради, підозра може впасти на нього. Отож цитати: “Від новобраних депутатів несло пихатістю”, “справжній шабаш”, “від цього нудило навіть колег”, “угорці Гайдоша самі лягли і розвели ноги”, “погруз у лайні”, “десяток холопів”, “мало не рачки виступали на сесії, привселюдно вилизуючи перебачницю мукачівського боса”, “БЮТ відригнув із себе 12 зрадників”, “їм соромно буде дивитися в очі навіть своїм дітям”, “вірні Балозі пси” і т.п.
Ух! Аж затіпало мною! Так би побіг і розніс би ту кляту сесію до дідька! ...Якби сам там не був.
Навіть якщо Петро Гойс і не писав цієї, з дозволу сказати, статті, то він підписував газету. Цікаво висловлюється новоспечений депутат обласної ради про своїх колег по сесійній залі, чи не так? Стільки толерантності, поваги, взаєморозуміння, бажання вислухати й іншу сторону! Ну справжній тобі приклад журналістської етики!
До речі про етику. Наскільки я розумію, усі троє авторів свого часу поставили підпис під своєрідним кодексом журналістської етики, який вони порушують з такою легкістю. Але що значить їхній підпис, якщо для них нічого не значать слова?
З оглядацьким привітом Сашко Гаврош.
P.S. Сподіваюся на не менш емоційну лексику у згадуваних газетах щодо своєї скромної персони. Зрештою, чим ми гірші за депутатів чи як там їх?
