У п'ятницю, 15 квітня у прес-центрі «Закарпаття» відбулася презентація книги Ярослава Ороса «Триликий Ной». Гостями прес-центру стали сам автор, Ярослав Орос – журналіст, редактор видавництва «Знання», «київський закарпатець», та Олександр Гаврош – журналіст і письменник, який був модератором зустрічі.
Представляючи автора книги, Олександр Гаврош наголосив, що в Ужгороді Ярослав Орос ще ні разу свою книгу не представляв, незважаючи на той факт, що є автором уже 9 видань. «У видавництві «Знання», – розповів Олександр Гаврош, – пан Ярослав є засновником та редактором дуже цікавої серії книг, яка називається «Класна література». І вже вийшло в світ 9 книжок з цієї серії».
Розповідаючи про свою нову книгу, «Триликий Ной», Ярослав Орос зауважив, що писав її не як християнин, а як арієць. Книга складається з трьох частин: «Модуль Яфета», де автор розглядає таємні товариства світу; наступною стала «Покута Хама» – історія про Хама-українця, яка піднімає проблему національної гідності. Третім сином Ноя був Сим, праотець семітів, тому третю частину повісті Ярослав Орос присвятив саме йому, назвавши її «Оборудка Сима».
Автор розповів, що письменником себе не вважає, а радше реставратором кощун. «Я повернув в український жанр поняття «кощуна», – сказав пан Ярослав. – ...Це ж волхви наші, які творили світогляд український, вчили прославляти природу». Він розповів про свою філософію стосовно білих хорватів, чи то пак грватів, та чорногорців. «Тут хто тільки не ходив, через наші краї, – поділився думками Ярослав Орос, – починаючи від Чінгіз-Хана, Батия. Але ми маємо свій світогляд і ми його нікому не маємо віддати. ...Я вважаю, позаяк біла раса від Португалії до, принаймні, Волги, то незабаром буде таке угрупування велике, яке буде називатится «Арійський простір» і головна державна мова буде українська, позаяк вона найдавніша в світі».
Розповісти про всі деталі, відтінки розмови і передати суть того, про що йшлося на зустрічі, практично неможливо - пан Ярослав вразив присутніх нестандартністю мислення і поведінки, щирістю емоцій і іронічністю в ставленні до довколишнього світу.
