Кожен з нас в дитинстві мав багато іграшок різної форми, стилю та матеріалу.

Хлопці віддавали перевагу усьому, що має колеса, а дівчатка довго гралися ляльками. Однак забавки, які виготовляє вдома юна ужгородка, зовсім не для дітей. Навпаки, це дуже дорослий витвір мистецтва. Дівчина навчилася виготовляти шарнірні ляльки за японською технологією і єдина на Закарпатті займається цією справою. Про іграшки, які оживають.

Ідея створення шарнірних ляльок, що максимально відтворюють тіло людини, належить японським майстрам. Вони хотіли, аби лялька не тільки була зовні красивою, а й гнучкою. Тому особливість цих іграшок – велика кількість суглобних деталей, що згинаються, - розповідає закарпатська майстриня. Сама ж цією нелегкою справою займається більше року. Матеріал, з якого виготовляють такі ляльки, це зазвичай поліуретан чи полімерна глина, яку потрібно запікати. У народі ще побутує й інша назва таких ляльок - «бежеде». У Японії «бежеде» вважають високим мистецтвом.

На Закарпатті воно поки маловідоме. Однак Анна Іваць у своїй колекції має 10 іграшок, ще одна в розробці. Ліпити деталі ляльки-красуні насправді дуже важко. Спершу потрібно зробити ескіз, позначити місця з’єднання суглобів та приблизні розміри. Далі розігріти полімерну глину і розділити її на різні шматки. Основне – правильні пропорції частин тіла. Потім усі виліплені деталі запекти у духовці при температурі 130 градусів і перетягнути дротиками та гумкою, - ділиться лялькарка.

Мама Ані радіє, що донька займається справді унікальною справою, хоча освіту обрала не мистецьку, а медичну. Вражає у шарнірних іграшках те, що вони виглядають, як живі. Вони рухливі, можуть змінювати макіяж і перуки. Аня робить заготовки перук з овечої шерсті, шовкового волосся та ниток. Також розповідає, що професійні майстри практикують робити лялькам очі зі скла або епоксидної смоли. Тоді вони виглядають ще більш реалістично.

• ляльки
• Технологія