У руках молодої майстрині Ірини Дуран звичайні яблука стають лебідками, редька – хризантемою, пекінська капуста – трояндою, а диня чи кавуни вкриваються всілякими візерунками. Дівчина пояснює: це так зване мистецтво карвінгу, себто різьба спеціальними ножами на фруктах та овочах.
Уперше про карвінг Ірина дізналася торік, коли в Ужгородському вищому професійному училищі торгівлі та технології харчування, де вона навчається, проводився конкурс. Саме тоді перед учасниками викладачі поставили завдання: вирізьбити з садовини чи городини якусь ком¬позицію. Дівчина розповідає, що в навчальній програмі карвінг не передбачений, тож студентів тільки ознайомили з поняттям. Довелося опановувати фруктово-овочеву різьбу самостійно.
Увесь вечір Іра переглядала в інтернеті відео з майстер-класа¬ми, шукала необхідну літературу. Саме з Мережі стало відомо, що карвінг з’я¬вився на Далекому Сході, а звідтіля перекочував до Європи. Вранці, тільки-но прокинулась, задумала зробити лебедя. П’ять хвилин – і кулінарний шедевр із яблука готовий. Тоді дівчина вирізала фруктового птаха звичайним ножем, котрий знайшовся вдома на кухні.
Проте для серйозного карвінгу потрібні серйозні інструменти. Тож Ірина подалася на пошуки спеціального приладдя. «Шукали потрібний набір ножів ми з мамою дуже довго. І знайшли тільки в одній ужгородській крамниці. Коштував шалених грошей, до комплекту входило 11 ножів: ос¬новний – тайський, і тонкі та гнучкі, і з вижолобком, трикутний... Однак найскладніше в нас із літературою про карвінг – у книжкових магазинах продавчині досі, на жаль, не знають, що це таке, й допомогти не можуть. Крім того, часто в супермаркетах салати прикрашають ліліями з цибулі. Та це досить простенькі елементи. Або ті ж дині на Геловін – це теж елементи карвінгу. Однак мало кому про це відомо».
Яблуневі лебідки й стали першою роботою Іри, саме тому – однією з найдорожчих. Наступним був букет із редьки. Його дівчина й вирізала задля конкурсу в училищі. «Перша квітка дуже добре мені вдалася. Довго милувалася нею й переймалася, що наступні вже не будуть такими гарними... А ну ж не вийде і марно зіпсую редьку? – усміхається майстриня. – Проте, на щастя, все вдалося».
Саме на цю композицію дівчина витратила найбільше часу – цілий день. Нині, коли вже зробила сотні квіточок, звірят, птахів та орнаментів, як-то кажуть, набила руку. Тож тепер одну хризантему може виготовити буквально за лічені хвилини, орнамент на баштанних – за кілька годин. Головне, наголошує Ірина, це фантазія й бажання. Карвінг не складний і абсолютно кожен може опанувати різьбу на фруктах чи овочах. «Загалом існує кілька технік, зокрема азійська та європейська, – пояснює далі. – Кожна увібрала специфіку регіону, де поширена. Мене дуже вражає техніка східної школи. Якщо я звикла тримати ножа в напрямку «до себе» і так вирізати декоративні елементи, то азійці виготовляють свої шедеври «від себе».
Та придбати ножі, як виявилося, насправді було легше, аніж відтак знайти майстра, який би їх добре заточив. Фахівця Іра шукала з місяць, проте так і не знайшла. Ножі все ж нагострили, хоч і непрофесійно. Тож сама взялася опановувати зовсім не дівчачу науку точіння ножів власноруч.
Найважче працювати, каже Іра, з персиками чи абрикосами – фруктами вже спілими, які в руках наче розлазяться. Найлегше – з більш твердими, але соковитими (наприклад, з редькою, огірками). Найбільше полюбляє різьбити фігури з редьки, пекінської капусти і кавунів.
Дає й оригінальний рецепт: «От, наприклад, як просто та оригінально прикрасити святковий стіл? Пінгвінами! Беремо дві оливки, в одній трикутничком вирізаємо бокові стінки, запов¬нюємо сирною масою. Іншу олив¬ку ставимо горизонтально до першої. Робимо з моркви носика й лапки, скріплюємо все це зубочисткою – і пінгвіни готові».
Замовлень допоки, розповідає майстриня, небагато, бо не всі знають, що таке карвінг. Сама дівчина наразі використовує технологію тайських майстрів, а саме вирізає з садовини і городини квіткові композиції.
«Чи псуються? Залежить від того, з якого овочу чи фрукта, – зауважує. – З картоплі рідко щось роблю, бо вона швидко чорніє. А фрукти стоять, доки хтось не злакомиться і не з’їсть роботу. Деякі овочі можуть не псуватися кілька тижнів, наприклад, та ж редька».
За словами майстрині, композиціями з садовини та городини нині прикрашають виставкові стенди, весільні столи, такі декорації замовляють на ювілеї, корпоративи, дитячі свята, репрезентують на етнофестивалях, ярмарках. У Європі навіть започаткували чемпіонат із карвінгу. Так, у Лейпцигу за 4 години учасники змагання з дині, папайї, моркви, капусти, огірків, редиски виготовляють справжні шедеври – орлів, вікінгів, жабенят, риб, гейш. «В усьому світі це кулінарне мистецтво популярне й високо оцінене. В Україні воно тільки-тільки стало розвиватися. Ціла школа художнього різьблення на фруктах та овочах є в Харкові. Там карвінгу навчають професійно. На Закарпатті ж мало хто чув, що це таке взагалі. Звісно, хотілося б щось схоже започаткувати й у нас. Можливо, це міг би бути гурток із карвінгу, де б навчалися всі охочі. Поки що вдосконалюю власну техніку».
Унікальна і майже ювелірна робота без технічних травм не обходиться. Кров фонтаном литися не буде, але порізати чи проколоти пальця, особливо на перших порах, – можливо. Адже переважно майстри карвінгу працюють з маленьким, тонким і дуже гострим тайським ножем, який вдається підкорити лише з часом.
