Кілька десятків допитливих оченят, оплески тому, хто відповідає правильно, роздуми малечі та неочікувані відповіді – так захоплено, в ігровій формі отець Владислав Ігнатишин проводить заняття у недільній школі для діток віком від 3 до 12 років.
Повернутися до духовного виховання дітей та молоді Мукачівська греко-католицька єпархія вирішила, започаткувавши ще кілька років тому недільну школу. Власне, школою її можна назвати тільки умовно, адже для уроків діти поки що не мають ані класів, ані належних умов, а самі заняття проводяться не за навчальним планом. Нині вони проходять у великій аудиторії юридичного факультету УжНУ, люб’язно наданій для цього ректором вузу та деканом факультету. Проте найближчим часом школа очікує на новосілля.
Депутат обласної ради від Єдиного Центру Володимир Чубірко, як вірник Кафедрального собору та батько дитини, яка відвідує недільну школу, вирішив виступити меценатом у питанні облаштування класів, де могли би навчатися різновікові групи дітей. Владика Мілан на таку пропозицію радо погодився, запропонувавши для цього вивільнені приміщення єпископської резиденції, тим більше, що єпархія давно планувала перетворити колишню бібліотеку УжНУ на своєрідний соціально-духовний центр.
Наразі там майже закінчили ремонт у двох класах, залишилося поставити меблі, прикріпити дошку – і можна розпочинати навчання. Володимир Чубірко запевняє, що до завершення облаштування класів потрібно всього кілька тижнів. Тож, після різдвяних свят, ймовірніше за все, дітки вже займатимуться у своєму приміщенні.
На заняття у недільній школі священики чекають усіх дітей, незалежно від їхнього віку та віросповідання. Уроки ці абсолютно безкоштовні і, за глибоким переконанням мецената проекту, вкрай потрібні для духовного розвитку дитини, її виховання та покращення стосунків із батьками.
А поки що на урок малеча збирається одразу після завершення недільної служби в Кафедральному соборі. Отець Владислав пояснює: «Діти приходять на службу досить рано, тому після її завершення вже втомлені і голодні. Саме тому я намагаюся проводити заняття інтерактивно, не читаю їм проповідей, а в ігровій формі разом розбираємо притчі, заповіді, пояснюю їм, чому саме так склалися християнські традиції».
Під час останнього заняття отець Владислав якраз пояснював дітям, як треба святкувати Різдво і для чого до свят люди прикрашають ялинку. «Часто я бачу, що мої настанови допомагають і батькам вихованців. До прикладу, слова про те, що для багатьох вірників Свята вечеря втратила свій першочерговий зміст, адже вона мусить бути, перш за все, скромною, маю надію, зародили в серці багатьох із них зернину істини. Так само вважаю за потрібне пояснити дітворі, що Дід Мороз – це лише вигаданий персонаж, символічне втілення Святого Миколая, і досить уже користуватися нав’язаним у радянські часи образом», – розповів керівник школи.
Для дітей отець Владислав є неабияким авторитетом. Батьки кажуть, що жодного разу їм не доводилося примушувати їх іти на заняття. Урок не має чіткого часового регламенту: коли наставник бачить, що діти втомилися і важко сприймають нову інформацію, то припиняє заняття і запрошує їх трохи підкріпитися бутербродами, фруктами та печивом, які по черзі приносять батьки. Самі ж вони ідею з облаштуванням нових класів сприймають схвально, кажуть, що це дозволить розділити дітей на дрібніші вікові групи, використовуючи до кожної з них певний виховний підхід.
Багато хто з вихованців відвідує недільну школу вже роками, а нещодавно отець Владислав навіть повінчав першу пару молодят, котрі познайомилися саме під час навчання у старшій групі.
