Уже опівдні більшість з них завалені агітівками.
Поспостерігавши за перехожими можна зробити висновок, що більшість добровільно-примусово беруть політичні реклами, аби полегшити роботу тих, хто їх роздає. Однак література чи не одразу летить до однієї з найближчих урн.
Ужгородець Олександр зізнається, що сам до палаток не підходить, бере тільки ту літературу, яку простягають. «Я беру листівки і газети, бо розумію, що діти, які їх роздають за 50 грн в день, мають їх комусь «впхати». Вони молодці, що заробляють на виборах, роботу молоді знайти зараз важко. А стосовно того, чи я їх читаю – ні. Вистачає телевізійних обіцянок, аби зрозуміти хто є хто» - зізнається Олександр.
