Августина Волошина
Пригадую враження від телепрограми «Великі українці». Серед сто відомих не було жодного закарпатця. Не потрапив до списку найвидатніших навіть наш найрозкрученіший бренд – Президент Карпатської України Августин Волошин. І винні в цьому в першу чергу ми. Адже вельми слабо себе популяризуємо. Окрім Балоги та Шуфрича, пересічний українець навряд чи згадає ще хоч одне закарпатське прізвище.
Виправити ситуацію можна. Якщо сильно захотіти. Взяти, для прикладу, таку популяризацію діячів як присвоєння їхніх імен вищим навчальним закладам, школам, бібліотекам, будинкам культури тощо. У нас вона фактично на нулі. А в Одесі навіть філії дитячої міської бібліотеки носять імена визначних одеситів. Читачам легше запам’ятати бібліотеку імені Юрія Липи, ніж якийсь № 38, а заодно -- і земляка вшановують.
Переглянув в Інтернеті список національних університетів України. Так, виявляється, наш закарпатський найстаріший вуз – один із останніх безіменних серед колишніх державних університетів. Всюди вже давно присвоїли імена видатних земляків, популяризуючи вклад своїх краян в науку та культуру.
Київський Національний університет носить ім’я Шевченка, Львівський – Франка, Волинський – Лесі Українки, Чернівецький – Федьковича, Прикарпатський -- Стефаника, Харківський – Каразіна, Одеський – Мечнікова, Таврійський – Вернадського, Східноукраїнський – Даля, Черкаський – Хмельницького, Дніпропетровський -- Гончара…
Ну чому ми маємо знову плестися позаду всіх на пару з Донецьким та Запорізьким національними університетами ?! У нас що – не було своїх подвижників? Постать Августина Волошина з очолюваною ним Карпатською Україною нині вивчається в усіх університетах та школах. Ось вам бренд, гідний поваги всієї держави!
Видатний педагог, автор десятків підручників, багаторічний директор Ужгородської учительської семінарії та ректор Українського вільного університету у Празі, меценат, культурний та політичний діяч, зрештою мученик за національну ідею, Герой України, який, до речі, планував відкрити перший на Закарпатті університет – чого вам ще треба?
Тим паче, що через кілька місяців широко відзначатиметься 70-річчя Карпатської України. Хтось може зауважити, що в Ужгороді колишня філія МАУПу носила ім’я Волошина. Але ім’я Шевченка якось ділять між собою університети в Києві та в Луганську, а Франка – у Львові, в Дрогобичі і навіть у Житомирі.
Президент Карпатської України належить усім закарпатцям і його постать гідна увіковічнення в назві найстарішого крайового вузу. А там, дивись, через пару років вже би й Августин Волошин з’явився у черговому списку чергового Савіка Шустера.
