23 липня в Ужгородському прес-клубі відбулася прес-конференція на тему отримання дозволів від різних установ. Головними доповідачами виступали ужгородка Руслана Ткач та її адвокат Олеся Вагера.
Пані Руслана виступила з офіційним повідомленням, що їй вже 2 роки не дають ввести в експлуатацію збудований ще у 2008 р. на власній земельній ділянці об’єкт – баню-сауну. Будівництво було проведене з дотриманням всіх тогочасних норм законодавства, але конфлікт з сусідом призвів до того, що будівництвом зацікавилася Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, яку очолює Коблик В.Й.
Інспекція розпочала судову тяганину з пані Ткач. Останнє рішення Вищого адміністративного суду України підтвердило правомірність всіх документів громадянки. Крім того було зазначено, що при прийнятті рішень різними інстанціями (їх вже пройдено 8) в ході справи було допущено ряд помилок. А це означає, що останні декілька років пані Руслана знаходилася під значним тиском з боку Інспекції, так і не змогла ввести баню в експлуатацію та ще й не отримала належних документів на неї. Крім того вона несла витрати на адвоката для захисту своїх прав в суді.
Зрештою було прийнято рішення, що Інспекція повинна видати пані Руслані декларацію на введення об’єкта в експлуатацію. Але вона вже отримала 3 відмови, при чому збезпідставних причин, як от гра слів «лазня-баня». Тому надалі жінка планує звернутися до прокуратури щодо розгляду неправомірних дій чиновників, на гарячу урядову лінію, а також збирається подати позов на Інспекцію з метою відшкодування збитків, понесених нею в процесі цієї судової тяганини.
Долучився до обговорення також пан Дмитро Бряник. Він вже з весни безуспішно намагається побудувати на законно придбаній земельній ділянці по вулиці І.Франка багатоквартирний будинок. А зупиняє його банальний документ - декларація про початок будівельних робіт, який носить, вибачте за тавтологію, виключно декларативний характер. Якщо ж розпочати будівництво без цього документа доведеться заплатити штраф в розмірі 170 тис. гривень. Пана Дмитра вже двічі завертали з його декларацією,формулюючи відмову як «некоректне заповнення пункту N», не пояснюючи при цьому людині, що саме і як слід виправити. Хоча пані Олеся зазначає, що згідно Порядку інспекція повинна чітко зазначати підстави відмови. Натомість як пана Дмитра, так і пані Руслану направляють до конкретної юридичної контори, що знаходиться біля магазину «Кобзар», де залюбки таку декларацію оформлять і негласно обіцяють успіх справи. Ціна питання складає 20 грн. за квадратний метр. Для Дмитра Бряника, отже, подібні послуги обійдуться в 20 тисяч гривень. І хоча зовні все законно насторожує системність подібної практики.
Пан Дмитро також зазначає, що знає мінімум трьох підприємців зі сфери житлового будівництва, котрі мають подібні проблеми. Власне суть питання у часі. Одна декларація розглядається органом 2 тижні, а виправляти її попунктноможна вічність. Пан Дмитро зізнається у власній некомпетентності, адже він дійсно не юрист, не інженер і не будівельник. Дивно тут те, що держава не надає підтримки громадянам, які створюють робочі місця, платитимуть податки і просто хочуть вести чесний бізнес. Хіба при цьому допомога по оформленню одного документа така вже велика втрата?
Слід звернути увагу також на інший факт. По завершенню будівельних робіт слід оформляти декларацію про здачуоб’єкта в експлуатацію. Скільки тягнутиметься і в скільки може обійтися оформлення такого документу – загадка, адже на завершальному етапі будівництва людина стає ще більш залежною від рішення органів влади, точніше одного органу. Бо Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області - єдиний орган, який має право видачі подібних документів.
А доки цей орган затягує видачу декларацій страждають прості люди, бо будівництво - це домовленості з і робочими, і з техніками, і з інвесторами, котрі в результаті залишаються в програші.
