29-30 березня 2012 року у м. Ужгород проходив постійнодіючий семінар-навчання «Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах».
Семінар був розрахований на соціальних працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (СССДМ) та закладів соціального обслуговування області, та мав на меті обговорення питань, щодо здійснення соціальної роботи з клієнтами, які мають вади зору.
Захід був організований Закарпатським обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно з Ужгородською міською громадською організацією інвалідів зору «Дивосвіт».
В рамках проведення семінару-навчання був проведений також семінар «Принципи доступності об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури для інвалідів по зору» та семінар-тренінг «Особливості супроводу незрячої людини».
Ці заходи проходили в рамках проекту «Біла тростина - стань самостійним» за підтримки обласної державної адміністрації, мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи у партнерстві з МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону».
У перший день учасники отримали теоретичні знання щодо перешкод, які трапляються на шляху незрячих людей, особливостей їх супроводження та орієнтації в просторі.
Наступного ж дня, на всіх учасників чекав сюрприз. Тренер, Євгеній Свет..., дав їм дуже цікаве завдання. Об'єднатися в пари, вибрати для себе соціального працівника чи клієнтами з вадами зору.
Для гостроти відчуттів «незрячі» отримали спеціальні пов'язки, через які нічого не бачили. Всі пари повинні були пройти маршрут від бібліотеки-філії №2 Ужгородської ЦБС (8-го Березня, 19), через «п'яний базар», де клієнти повинні були здійснити покупки за допомогою соціальних працівників, пройти до супермаркету «Сільпо», у якому ознайомитися з продукцією, спробувати свої сили на ескалаторі.
Пройшовши цей шлях, тренер поміняв учасників місцями. «Клієнти» стали соціальними працівниками, а «соціальні працівники» – клієнтами. Завдання – знову пройти той самий шлях та повернутися до місця проведення семінару.
Ускладнювалося це завдання відвідуванням кав'ярні, де «незрячі» клієнти повинні були замовити та випити каву. Соціальні працівники повинні були їм у цьому допомагати.
Виконавши всі завдання, завершуючи семінар, учасники висловили свою думку стосовно пережитого. Вони на собі відчули становище людей з вадами зору, натрапили на ті перешкоди і незручності, з якими кожного дня стикаються їх клієнти. Але це єдиний шлях до розуміння соціальними працівниками всієї глибини проблеми. Тільки так вони зрозуміють, як потрібно працювати з цією категорією людей.
Всі учасники залишилися задоволеними та сповненими вражень.
Слід також зауважити, що у перехожих на вулицях, магазинах та закладах виникало багато запитань стосовно того, що відбувається. Тому цей семінар мав ще й просвітницьке значення. І, що дуже втішає, відгуки після роз'яснень у людей були у 90% - позитивними.
