Із понад тисячі нині ув'язнених неповнолітніх щонайменше кожен другий після тюрми повторно скоїть злочин і знову потрапить за ґрати.
В такому прогнозі єднаються правозахисники та фахівці з дитячої й підліткової злочинності, йдеться у спецпроекті "Обережно, діти".
Українські реалії
Половина дітей у колоніях України відбуває покарання за крадіжки: мобільних телефонів, велосипедів, арматури чи продуктів. Покарання за такі злочини майже однакові для дорослих і підлітків.
Законодавство України жорстке відносно дітей не так термінами ув'язнення, як відсутністю альтернативи, твердять фахівці. Замість враховувати специфіку підліткової психології, система правосуддя запроторює проблемних підлітків до ґвалтівників і убивць. Відтак тюрма не робить юнаків кращими, навпаки – за колючим дротом вони привчаються до норм життя злочинного світу та отримують кримінальний авторитет на додаток. І перестають сприймати арешт і зону як катастрофічне покарання.
За підрахунками офісу уповноваженого з прав дитини України, половина дітей, які пройшли українську в'язницю, скоюють повторний злочин і повертаються за ґрати знову. Офіційної статистики немає, бо, як твердять правозахисники, вона б зразу показала неефективність покарання дитини в подібних закладах.
Світовий досвід
У Німмечині в тюрму потрапляють лише за особливо жорстокі злочини: вбиство, садизм, зґвалтування. Позбавлення волі – це крайній захід, яким карають неповнолітнього.
До молодих злочинців віком від 14 до 21 року застосовується інше, ніж для дорослих, законодавство. Підліткові прагнуть надати шанс виправитися та зрозуміти власну помилку, тому в 80-90% випадків до в'язниці справа на доходить.
Європейці перевірили ефективність арештів і знайшли її катастрофічною: 80% підлітків продовжували коїти злочини, бо тюрма закріпляла за молодою людиною певну модель поведінки, додаючи і ефект звички. Саме цього і прагнуть позбутися на Заході, виходячи з того, що поведінка підлітків має епізодичний характер, і державі треба діяти так, щоби допомогти проблемному юнакові стати нормальним, а не безжально карати його за найдрібніші помилки.
За ненасильницькі злочини в Німеччині передбачено з десяток різновидів покарань замість вязниці. Найчастіше це примусові виправні роботи. Підлітки працюють на городі, ремонтують велосипеди чи навіть малюють графіті. Покарання можна обирати самостійно.
Поряд завжди є соціальний працівник, який намагається зрозуміти проблему правопорушника та допомогти йому.
Потрібні зміни
В України наразі лише збираються перевиховувати малолітніх крадіїв і хуліганів без колючого дроту. Для цього розробляється відповідна законодавча база.
Вона має не лише максимально ефективно для суспільства покарати злочинця, але й убезпечити його від повторного потрапляння під згубний вплив оточення, котре могло підштовхнути до першого злочину. Світовий досвід, наголошують експерти, засвідчує користь центрів реабілітації та зміни місця проживання, включно з залученням прийомних родин, де згодні взяти на перевиховання проблемну дитину.
Україна поволі змінює своє дитяче судочинство. У новому Кримінальному кодексі впроваджено спеціалізацію дитячого слідчого та дитячого прокурора. Пробують створити й окрему правоохоронну структуру з профілактики злочинів та рецидивів у неповнолітніх – так звану ювенальну міліцію.
Проте поки ці служби не працюють, вердикт українському правосуддю дають самі ув'язнені підлітки. Як кількістю злочинів, так і регулярністю повернення до в'язниці.
