Цієї неділі дзвінкоголосі «Дмитро», «Олексій» і «Павло» вперше зазвучали разом, викликавши захват як у присутніх на їхньому бенефісі, так і в тих, хто просто проходив поряд. Секрет успіху «співаків» криється у старовинному польському рецепті, що поєднує у різних пропорціях цирконій, золото, срібло, мідь, латунь, бронзу, чавун, сталь та олово.
Тріо дзвонів увінчало майбутній храм Свято-Троїцької парафії в Ужгороді на вулиці Богомольця, яку очолює отець Юрій Довганинець. За час свого служіння парох зробив чимало: збудовано приміщення для богослужінь, каплицю на честь Різдва Богородиці, катихитичний центр. Ще в 2003 році було закладено наріжний камінь для зведення храму, а вже тепер біля будівлі прихожани радісно спостерігали, як один за одним на головну вежу підіймали голосистих велетів, заквітчаних кольоровими стрічками. Урочисте дійство супроводжував духовний спів дитячого ансамблю «Перлина вічності» під керівництвом Тетяни Раховської. Як і в будь-який визначальний для церкви момент, своєю присутністю вірників ушанував Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії Кир Мілан Шашік. «Освячення дзвонів є справжнім святом у житті кожної парафії, адже знаменує готовність церкви сповіщати про важливі для вірян події, – вважає єпископ. – Звукові вібрації дзвонів зміцнюють духовне, а нерідко й фізичне здоров’я людини, вони скликають живих на Службу Божу, а усопших проводжають у позаземний світ, допомагають вимолити дощ у засуху чи попереджають у разі потреби про небезпеку».
Найменший дзвін – стокілограмовий «Дмитро», придбаний вірником Василем Штефаняком – чекав на встановлення чотири роки. «Олексій» та «Павло» (300 і 500 кг відповідно) були виготовлені нещодавно на ливарні в Перемишлі, де за спеціальними технологіями дзвони виготовляють іще з довоєнних часів. Задоволення, слід сказати, не з дешевих. Однак парафії пощастило мати такого вірника, як колишній заступник начальника регіональної митниці генерал Василь Улинець. Саме він залучив до благодійної справи президента німецького ТОВ «Оріон-Ра Лтд» Зігхарда Рашдорфа та генерального директора товариства Людмилу Кононович, які перерахували майже 150 тисяч гривень. Крім того, дуже допоміг із закупівлею бетонної суміші, орендуванням підйомного крану та наймом монтажної бригади директор «Сталькомвест» Микола Тулай, а кріплення виготовив технічний майстер парафії Шандор Контратович. Так, зусиллями небайдужих будується храм, який, за подальшої підтримки, постане у всій величі вже у найближчі роки.
До слова, німецький партнер має намір підтримати ще один проект будівництва. Протягом року довкола храму буде встановлено 14 стацій Хресної дороги, а обіч нього – статуї Богородиці та Ісуса Христа, виконані в червоному полірованому мармурі. Розкішне обрамлення храму не буде подібним на жодне в Україні, тож очікуються численні паломники.
