Тут були і брати, і матері, і сестри і дівчата. Переважно жителі Переченщини та Ужгорода.
Їхні родичі котрі зараз служать на сході, контрактники. Коли йшли на роботу, війни не сподівалися, кажуть родичі.
Та цікаво інше. За офіційними документами саме ці закарпатські контрактники зараз покращують бойову готовність на полігоні Мукачеві. Такі відповіді отримують батьки на свої запити. Жодної згадки про АТО.
Обурені родичі прийшли під івйськову частину, аби висловити своє невдоволення тим, наскільки довго їхніх дітей та чоловіків тримають на Сході. Адже забрали їх ще 17 березня. Обіцяли, що на місяць, максимум на два, але справа затягнулася і ось уже 4 місяці закарпатці лише телефонують своїм рідним.
Коли ж з'явилися перші жертви, батьки запанікували та вирішили дізнатися, коли їхні хлопці повернуться додому.
Доки чекали керівництво воєнної частини, виговорили все, що лежало на душі.
Хтось був більш м’яким і хотів би, аби рідні просто повернулися додому, як от дівчина Аліна з перечина, котра чекає на свого коханого.
Та потроху пристрасті росли, а з ним і обурення. Батьки розповідають, як скаржаться їхні діти на умови перебування, які страшні бої. Власне краще це послухати самостійно.
Кажуть також, що гроші контрактникам не виплачують, умови перебування на Сході жахливі, їжі мало, бронежилетів нема. Все що мають, купляли за власні гроші.
Зрештою до людей прийшов підполковник Євген Бондар, заступник командира бригади по роботі з особовим складом. Він розповів про долю полонених закарпатців та про тих, котрі вже загинули.
Запевнив, що солдати військової частини В/Ч А 1778 бронежилетами, харчуванням та шоломами забезпечені. Однак наголосив, що повернути їх не в силі, бо це вирішується на вищому рівні керівництва. Однак, ситуацію взяв до відома та пообіцяв розповісти оперативному штабу про можливі загрози. Адже, за словами рідних, якщо операцію призупинять, вони самі готові їхати за своїми дітьми. Просять або одного великого наступу, або повернути їм чоловіків живими і відразу.
Врешті пан Бондар зізнався, що замінити хлопців нема ким. Наразі можна говорити хіба про заповнення місць тих, які загинули новими солдатами..
Зрештою можна підсумувати, що родичі хочуть лише одного - аби їх сини, батьки та чоловіки повернулися додому. Бо поки наших хлопців посилають на Схід, сюди сотнями втікають переселені. Серед них і чоловіки. Це надто обурює родичів військових, котрі вважають, що ті мали б самі захищати свої землі.
Мукчаево.net
