У картинній галереї Ужгород - персональна передріздвяна виставка члена національної спілки художників України Юрія Боднара «Немає дороги до храму, якщо храму немає в душі».
На суд глядачів митець представив більше 30 робіт з релігійної тематики, які він творив упродовж усього життя.
Юрій Васильович народився 28 червня 1955 року у селі Довге на Іршавщині. Закінчив у 1976 році республіканську школу декораторів-рекламознавців. Його творчий шлях є прикладом поступового і неухильного мистецького зростання як у віртуозності малюнка, так і у поглибленні та збагаченні духовно-ідейного змісту. В українське мистецтво він увійшов зі своїм словом, поетичним образом і всесвітньою тематикою.
Відкриваючи виставку, начальник управління культури ОДА Юрій Глеба зазначив, що одна з основних домінант художника у творах – ліризм, і, мабуть, саме він і підкреслює душу митця.
Теплим було привітання і керуючого справами виконавчого апарату облради Михайла Поповича, який наголосив, що сьогодні ми з вами є учасниками і свідками непересічної події в культурно-мистецькому житті нашого краю – відкритті персональної виставки знаного і талановитого майстра сюжетно-тематичного, композиційного твору, живописця Юрія Васильовича Боднара. Він яскраво і потужно увійшов в українське образотворче мистецтво 70-80- х років минулого століття... І гідне місце у плеяді відомих майстрів пензля нашої благословенної Срібної Землі по праву займає господар прекрасного вернісажу Юрій Васильович Боднар, який безумовно, збагатив своєю творчістю мистецьку скарбницю як нашого краю, так і всієї України! Саме про таких людей і саме такої творчої вдачі звично кажуть: під його пензлем оживають природа, події, цілі сторіччя.
Нині на суд глядачів, чисельних гостей виставки, колег і шанувальників творчості Юрія Боднара, автор, мабуть, вперше якнайповно представив увесь спектр своєї різножанрової образотворчої палітри...
Визначальним фактором творчості Ю.Боднара є його багата колористична палітра. Кожна робота Юрія Боднара залита сонячним промінням, на одних воно яскраве, чисте, на інших наче пробивається крізь численні перешкоди. Це божественне світло, яке зустрічається ще у древній іконографії. Воно не має певного джерела, але всі роботи митця ніби світяться з середини, тобто з душі художника. Зображення на полотні чи стіні ніби оживає, рухається, то наближаючись, то віддаляючись від глядача. Як, наприклад, у «Благовіщенні», «Ісусі», «Вічному», «Опришку» (із серії «Легенди Карпат»), «Подорожньому» та ін. Юрій виписує не обличчя, а людський лик, не очі, а озера, що увібрали в себе всю мудрість гір.
Тож, на завершення, хотів би наголосити, що творчість Юрія Боднара, кращі взірці якої маємо нагоду бачити, дають незаперечні підстави стверджувати, що сьогоднішній вернісаж автора, презентація його робіт, не стільки своєрідний підсумок його образотворчого набутку, скільки потужний імпульс до сходження на нові, ще незвідані творчі вершини, шлях у майбутній дивовижний і багатий світ його щедрого і світлого таланту...
Далі Михайло Андрійович побажав Юрію Васильовичу здійснення його усіх заповітних мрій, нових творчих успіхів, щедрої мистецької вдачі, стрімких духовних злетів і, звичайно ж, ще багато яскравих, колоритних полотен. Водночас побажав усім присутнім щасливого Нового Року та Різдва Христового.
А в знак суспільного визнання творчих заслуг митця вручив Юрію Боднару почесну відзнаку обласної ради.
