Сьогодні кожен десятий громадянин планети – це людина, старша за 60 років. В Україні таким є кожний п’ятий. З цієї причини у всьому цивілізованому світі ще два десятиліття тому вирішили 1 жовтня відзначати як День людей похилого віку. В нашій країні це роблять від 2005 року.
Чому свято в наше сьогодення є таким актуальним? Відповідь проста – людство прогресуюче старіє. Щоб неминуче входження в старість мало позитивне емоційне забарвлення, слід повсякчас турбуватися людьми, вік яких перейшов за 60 літ.
Прийшовши на заклик ради ветеранів міста, зокрема, голови цієї організації Володимира Коваленка, ці люди переповнили актовий зал коледжу культури і мистецтв у Ужгороді. З першого погляду вони – слабкі і немічні, з тихими голосами, без колишнього блиску в очах, а придивившись, помічаєш нестаріючі вогники, одвічне прагнення жити. Підтримати в них надію – справа меценатів. Небагато знайшлося таких у згаданий міжнародний день. Точніше, інших, крім Микола Жолтані, зовсім і не знайшлося.
Характер запитань, що прозвучали, підтвердив: хвилюватися за майбутнє ужгородських стариків є підстав більш ніж достатньо.
Але поки що ветеранів … радували різноманітною концертною програмою студенти коледжу. Зі сцени звучав вокальний і сольний спів, інструментальна музика, а підлога вгиналася під танцюристами, які виконували українські пісні й танці Закарпаття, народів інших країн.
Після концерту відбулося «свято шлунку», під час якого гості акуратно випорожнили численні тарілки з бутербродами і пляшки з мінеральною та фруктовою водою.
Завершальним акордом стала роздача подарунків, які у вигляді продуктових наборів отримали всі без виключення гості.
