В ужгородському "ПАДІЮНі" показали "Великодні барви" (ФОТО)

Весняна передсвяткова атмосфера відчувалася у всьому: у веселих піснях, різнокольорових виробах вихованців і просто у хорошому настрої всіх присутніх. Представлені на виставці поробки дивували розмаїттям технік: вироби з кераміки, аплікація, квілінг, бісероплетіння, фітодизайн, художній розпис, мозаїка. Та, головне ,– все немов оповіщало: «Скоро Великдень – свято Радості, Любові, Доброти! Радійте і творіть!» Це дійство було лише початком святкувань. Логічним продовженням виставки стали майстер-класи з виготовлення писанок, які провели педагоги «ПАДІЮНу» Ангеліна Андріївна Турак, Єлизавета Михайлівна Кузик та Олександра Олександрівна Тівадар. Майстер-класи педагогів «ПАДІЮНу» завжди є особливими. Якщо, скажімо, такий захід проводить якийсь майстер, далекий від педагогіки, то він, зазвичай, обирає для представлення ту техніку, в якій почуває себе найліпше. Тому часто публіка спостерігає за вправними рухами, дивується, але знаходиться немов в іншій площині: красиво, віртуозно, але… занадто недоступно. Те дійство, що відбувалося в середу, було сповнене зовсім іншого змісту. Педагоги звикли завжди віддавати, передавати, ділитися всім – вмінням, здобутками, творчістю. І роблять це щиро, від усього серця! Головною метою передвеликодніх майстер-класів теж стало бажання навчити, розповісти, захопити. Види робіт теж були вибрані відповідні. Так, О.О.Тівадар представляла авторську техніку аплікації, доступну навіть наймолодшим учасникам, які тут же прийнялися активно її засвоювати. Є.М. Кузик запропонувала дуже складну, на перший погляд, техніку розпису писанок акриловими фарбами та контурами. Але педагог у такій доступній формі все пояснила, що зуміла захопити цим багатьох присутніх. Для всіх бажаючих у Єлизавети Михайлівни були приготовлені і фарби, і пензлики, і добра порада. Результат – мама однієї з вихованок, яка зізналася, що після шкільних уроків малювання ні разу не тримала в руках пензля, створила таку писанку, що захотілося відразу покласти її до Великоднього кошика. Біля столика, де навчала майстерності А.А.Турак, було якось по-домашньому затишно, немов у гостях мудрої бабусі, про що кожен з нас має свої добрі спогади. Ангеліна Андріївна, яка вже багато років розписує писанки (до речі, за цей час ні разу не створила двох однакових), ділилася ще й духовними надбаннями. Дехто, можливо, вперше задумався, чи варто одягати на Великодне яйце, символ нового життя, штучну наклейку, що шкаралупу з освяченої писанки краще закопати під дерево. А якщо малюєш писанки разом з дітьми у Чистий четвер чи Світлу суботу, то, можливо, сім’я ваша стане дружнішою, забудуться негаразди й суперечки. Словом – кожен знайшов щось своє, та головне – ніхто не залишився байдужим.