але це було дуже засекречено

61-річний Василь Сідак із селища Середнє на Закарпатті цього року став лауреатом Шевченківської премії за серію робіт ”Дерев’яна скульптура”.

Сідак мешкає із дружиною Ганною та родиною молодшого сина Миколи у власному будинку на околиці селища. У всіх кімнатах є його роботи: скульптури та картини з дерева. Більшість — на біблійні теми та про життя закарпатських селян.

— Це ”Розп’яття Ісуса”, це — ”Пасха”, — показує різьбяр на стіни. — А тут зображено, як Ісус нагодував п’ятьма рибами і хлібинами народ.

Господар запрошує до майстерні в літній кухні. У невеликій кімнаті є піч. Навколо — на підлозі, на шафі — дерев’яні скульптури.

— Витісую їх із липи, — каже. — Із нею легше працювати.

Зі 130 тис. грн. Шевченківської премії різьб`яр частину грошей віддав на церкву. Ще хоче створити для храму серію дерев`яних скульптур. Решта піде на лікування: майстер хворіє на цукровий діабет, потребує кілька операцій.

Василь Сідак навчався в Ужгородському художньому училищі. Потім працював у колонії для неповнолітніх злочинців.

— У колонію до Ужгорода їх звозили з усього Союзу, — згадує. — Талановитих ми навчали різьбі по дереву. Але то було дуже засекречено.

Через два роки Сідак пішов працювати на сувенірний комбінат у Середньому.

— 20 років витратив на невеликі сувенірні статуетки, — каже майстер. — Переважно — орлів. Так заробляв на будівництво хати. Творчістю почав займатися у 1975-му. Відтоді зробив біля трьох сотень дерев’яних скульптур і картин.

На одну скульптуру в майстра йде приблизно місяць. За рік виконує до десяти робіт.

— Маю 14 доліт, — показує набір інструментів, якими видовбує дерево. — Коли скульптура готова — шліфую її вручну. Вночі не можу спати — руки болять від роботи.

Каже, покупців у нього вже давно не було.

— Мої скульптури не кожному по кишені, — пояснює. — За картину прошу 2,5 тисячі доларів, за скульптуру — від 300 до 2500. Дошки та дерево купую по 100 доларів за штуку. Раніше часто брали скульптури для Адміністрації Кучми, а тепер рідко прийде якийсь дипломат чи чиновник. А прості люди подивляться і йдуть геть, бо їм дорого.