Другому празнику різдвяного циклу — святого Василя чи старого Нового року (14 січня) передував вечір Меланки, чи Щедрий вечір.
Дослідник закарпатських традицій та звичаїв Юрій Чорі каже: вважалося, що Меланка закохалася у Василя. Тому готувалася до зустрічі з ним. Через це не дозволялося в цей вечір ні сідати, ні спати на печі, яка мала бути файна, тому напередодні її білили. Оскільки старий Новий рік пов’язували із господарським роком, то на Меланку чоловіки розігрували в хаті орання із чепігами.
У сценці була присутня й Коза, яка вважалася коровою бідняка. Вона має добру шерсть, смачне м’ясо, копита теж використовували. А якщо добра коза, то дає 5—6 літрів молока в день. Та й менше на неї витрат (сіна, корму). До речі, в цей вечір віншували лише в хатах, де є дівчата.
А от на старий Новий рік, до прикладу, в іршавському Довгому збираються Василі і йдуть колядувати по хатах, а на Міжгірщині в цей день задирають словами «став могорич, бо ти Васильович». Через те тут старалися не виходити з хати.
