Історія гуртка розпочалася ще в грудні 1998 року, коли в ужгородському ліцеї відбулася конференція на тему “Розвиток громадських організацій на Закарпатті у 30-ті роки ХХ століття”.
Доповіді готували учні 9 – Б класу Оксана Василенко, Наталія Шабанова, Софія Будник.
Кожен з нас розповідав щось про “якусь” організацію Пласт, яка тоді активно діяла на теренах Закарпаття.
Після конференції до нас підійшла наш класний вихователь Галина Василівна Ажнюк і сказала, що Пласт діє і сьогодні, що вона особисто знає теперішнього керівника організації, і якщо нас це цікавить, то вона може організувати зустріч з ним. Ми погодилися…
Так, у класі хімії, відбулася наша зустріч з Василем Карабіном. На цю зустріч прийшли фактично всі ті, хто в майбутньому і сформував гурток “Жасмини”: Оксана Василенко, Наталія Шабанова, Софія Будник, Світлана Токач, Катерина Мацко, Олеся Шелемба. Василь, щось довго розповідав про Пласт, я особисто не пам’ятаю нічого з тієї зустрічі. Хтось з дівчат (здається Світлана) тоді сказав, що раз Пласт має такого симпатичного керівника, то мабуть там є симпатичні хлопці – треба піти в той Пласт. Так ми домовилися про наступну зустріч з нашою майбутньою виховницею, якою стала Катерина Крохтяк.
Назва гуртка. Над нею ми майже не сперечалися, Оксана Василенко запропонувала “Жасмини”, а пояснення було дуже просте – від аромату жасмину у людей паморочиться голова, а від гуртка “Жасмини” нехай паморочиться голова у хлопців. Так і вирішили. Довго ми сперечалися над датою дня народження гуртка, але врешті вирішили, що нехай це буде на Оксанин день (з чим вітаю всіх Оксан) – 6 лютого. Гурток був у складі куреня УПЮ ч. 38 ім. Миколаї Божук.
Перший табір, на який ми (С. Будник, С. Токач та Марина (не пам’ятаю її прізвище, після Фесту вона не продовжила пластувати) поїхали був – Фест 1999. Потім було Свято Весни 1999, МВВТ «Спалах» 1999 і т.д., і т.п. Так розпочався наш Пласт. І я не знаю ким би ми стали, якби не Пласт, але можу сказати, ким ми стали завдяки Пласту – друзями, які досі підтримують один одного. І не зважаючи на те, що час і доля трохи віддалила нас, кожен знає, що може розраховувати на підтримку.
