27 днів у полоні і нарешті на Батьківщині. Трьох солдат , яких звільнили з полону сепаратистів вдома зустрічали як справжніх героїв. Сльози , обійми. Рідні та близькі не стримували емоцій. Самі ж хлопці раді, що нарешті повернулись, живі та здорові.
27 днів в полоні у сепаратистів, сьогодні на рідній землі в обіймах рідних, коханих - найщасливіша мить у житті трьох військових з Ужгорода.На площі Духновича в очікуванні героїв зібралися рідні, друзі та багато ужгородців. Хтось плаче, дехто нервово курить, хтось щиро посміхається, інші , як наприклад, Марія не знаходять собі місце.
Чекає коханого Миколу. Емоції переповнюють, серце стискається, очі блищать. Як страшний сон згадує дні, коли Коля був у полоні. Недоспані ночі, мокрі очі і це тільки, коли хлопець був в зоні АтО, а от коли потрапив в полон, взагалі не знала, куди себе діти, розповідає дівчина. Не менше нервують і інші, зокрема, батько Антона.На Луганщині під Щастям потрапили у полон ще у червні, з того часу ні духу ні слуху, що з сином, бачив тільки на відео, що знімали сепаратисти. Тітки ж Антона розповідають, знали, що хлопець повернеться живим і неушкодженим, адже молилися за нього вдень і вночі.Два місяці в зоні АТО, здається не бачились цілу вічність, кажуть рідні, відтак мить зустрічі – найщасливіша мить у житті.
Самі ж хлопці – герої нашого часу, розповідають, почуваються нормально, приїзд додому це щось неймовірне, ці відчуття не передати словами. Рани на тілі загоїлись, а от рана в душі… після пережитого , все чого бажають хлопці обійми своїх рідних. Кажуть, не впали духом, не мають права, задля своїх близьких , вітчизни готові бути сильними, мужніми героями й надалі. Хочеться подякувати хлопцям за відвагу, за те, що захищали нас, ризикуючи власним життям . Антон Шимко, Вячеслав Пономаренко, Микола Копчанський – ці хлопці заслуговують , аби ви знали їх імена.
М-Студіо
