Відомий закарпатський художник Володимир Микита сьогодні, 1 лютого, святкує своє 94-річчя.
Про це розповів на своїй Facebook-сторінці туризмознавець Максим Адаменко. За його словами, український живописець, заслужений та народний художник України Володимир Микита працює в галузі портрета, пейзажу та побутової тематики. Найповніше індивідуальність митця розкрилася в композиціях, що відтворюють життя і побут закарпатського села.
Його твори можна побачити в багатьох країнах у музеях. Мукачівці можуть відвідати виставку його картин в замку "Паланок".
Володимир Микита учасник художніх виставок: обласних — з 1950 року, всеукраїнських — з 1957 року, всесоюзних — з 1961 року, закордонних — з 1966 року — Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Франція, Італія, Кіпр, Болгарія, Японія, Філіппіни, Німеччина, Австрія, Канада. Учасник міжнародних бієнале: 1963 р. — м. Хельсінкі (Фінляндія), 1974 р. — м. Кошіце (Словаччина), 1984 р. — м. Венеція (Італія).
Твори закуплені Міністерством культури та мистецтва України, Дирекцією виставок Національної Спілки художників України, Міністерством культури СРСР, зберігаються в музеях України, Росії, Литви, Словаччини, Німеччини, Угорщини, Югославії, Венесуели та приватних колекціях багатьох країн світу.
Закарпатська Туристична Організація оголосила 2025 туристичний рік в Закарпатті - роком митецького туризму (подорожі в місцевості, де твориться мистецтво - пленери, концерти, акції та місця народження відомих митців)
Життєпис художника
Народився Володимир Микита 1 лютого 1931 року в с. Ракошино, Мукачівського району Закарпатської області в родині землеробів.
Після закінчення початкової школи поступив в Мукачівську руську гімназію, в якій навчався до приходу радянської армії в Закарпаття.
У 1947—1950 рр. вчився в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Його викладачами були — Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло.
З 1951 по 1954 рік знаходився в лавах Радянської армії на о. Сахалін. Після демобілізації був прийнятий на роботу в Закарпатські художньо-виробничі майстерні художнього фонду, де працював до 2001 року до виходу на пенсію.
У 1962 році був прийнятий у Спілку художників України.
У 1964—1991 рр. був у керівництві Закарпатської організації Спілки художників України, а в 1996 році був обраний головою Закарпатської організації, яку ж і очолював до 1999 року.
З 1999 року і по цей день викладає в коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі.
Одружений, має двох доньок, четверо внуків і трьох правнуків.
Відзнаки і нагороди
Член Національної Спілки художників України з 1962 р.
Заслужений художник України з 1975 р., Народний художник України з 1991 р.
Член-кореспондент Академії мистецтв України з 1997.
Дійсний член Національної академії мистецтв України — з 2004 р.
Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі в галузі образотворчого мистецтва.
Лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка за 2005 рік[2].
5 лютого 2006 року одержав Золоту медаль Академії мистецтв України.
28 лютого 2006 року указом Президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
У 2010 році оголошується почесним громадянином міста Ужгород.
У 2010 році одержав обласну премію ім. Й. Бокшая-А.Ерделі за твір «Зсуви».
У 2011 році нагороджується премією ім. Тетяни Яблонської за досягнення в образотворчому мистецтві.
7 лютого 2011 року указом президента України нагороджений орденом Ярослава Мудрого IV ступеня.
