Вважає професор УжНУ Сергій Федака
Події останнього уїк-енду сколихнули всю Україну. Зміст того, що сталося, очевидний. Наслідки ж поки завуальовані. В.Ющенко не зміг створити власної ефективної команди. Тому йому довелося передати реальну владу В.Януковичу. Відтак українська політика набуває ряду нових рис. Точніше, новими їх можна назвати суто умовно. Вони були присутні і раніше, але сором’язливо замовчувалися. Тепер же вони виходять на перший план, максимально загострюються.
Влада нерозривно зливається з бізнесом. Ця риса дуже яскраво проявилася вже у першому помаранчевому уряді, склад якого був нав’язаний прем’єру Ю.Тимошенко з боку В.Ющенка. Трохи завуальованіше, але цілком відчутно це було і в уряді
Ю.Єханурова з сумнозвісним О.Івченком. Збитки держави від цих міністрів-капіталістів кожен громадянин відчуває на власній кишені.
Вперше в історії сучасної України її ресурси контролюватиме одне-єдине політико-бізнесове угруповання. Такого ще не було. Через всю історію України останніх десятиліть проходить протистояння дніпропетровського і харківського номенклатурних кланів. У щілинки між їхніми інтересами вдавалося проникати окремим демократичним рішенням. У період незалежності до них додалися київський клан В.Медведчука і молодий, динамічний клан донеччан, а вслід підростали ще ряд дрібніших регіональних груп. Ще перший уряд В.Януковича спробував переломити ситуацію на користь своїх людей. Але тоді йому сильно заважав В.Медведчук, що очолював Адміністрацію Президента і мав вирішальний вплив на Л.Кучму. Останній сам був не радий тому, але вважав за краще балансувати між двома кланами, аніж здаватися на милість якогось одного.
Тепер В.Янукович позбувся залежності з боку розгромленого клану В.Медведчука. Те, що донецькій групі складатимуть конкуренцію якісь “нашоукраїнські” бізнесові структури, дуже малоймовірно. Швидше за все, уже відбувається злиття капіталів. В усякому разі, П.Порошенкові, який цілком реально розглядався як майбутній перший віце-прем’єр, цю посаду так і не дали. Весь економічний блок уряду повністю контролюється людьми В.Януковича. Прем’єр має гарантовану просту більшість у парламенті. Правда, поки соціалісти дещо ревнують до комуністів. Останні голосують набагато солідарніше з регіоналами, а соціалісти інколи фрондують. Але більш тісне порозуміння з соціалістами – це справа техніки. В принципі, В.Янукович здатний провести через парламент будь-який законопроект з економічних питань. Тому він отримує таку владу, котрої не мав ще жодний український уряд. Правда, ця влада відчутно обмежується з боку московських кураторів даного уряду. Стосунки В.Януковича із Кремлем будуть доволі складними.
Цікаво, чи змирився Р.Ахметов із втратою своєї частки акцій “Криворіжсталі”? Тепер навколо одного з найкрутіших заводів України виникла нова політична ситуація...
Нових рис набуває політична боротьба в Україні. Головним її мотивом буде поступове вичавлювання регіоналами “нашоукраїнців” з усіх владних позицій. А також консолідація нової опозиції. Наразі її найпотужнішими силами виглядають БЮТ, УНП Ю.Костенка і “Пора”. В.Литвин хоч і заявив, що висуватиметься на майбутніх президентських виборах, але поки відмовчується. Не можна виключати і певної біполярності усередині правлячої коаліції, де кінець-кінцем може виникнути протистояння між капіталістами з Партії регіонів і “Нашої України” з одного боку, і лівими з іншого. Проте структура право-лівої коаліції надто несиметрична, сили нерівні, тому до серйозних протистоянь навряд чи дійде. Інша лінія протистояння намічається всередині уряду, де три ключові міністри, призначені за квотою Президента, надто вже не вписуються у загальну команду.
Загалом, в Україні відроджується авторитарне суспільство – як у кумівські часи, тільки у трохи примітивнішій формі.
Сергій ФЕДАКА
Трибуна
