Що власне випливає з самого терміну "мобілізація". Остання ніколи не була абсолютно добровільною.
Як розповів військовий комісар Іван Васильцюн, частина особового складу, а це близько 50 людей, дійсно добровільно записалися до батальйону територіальної оборони. Вони навіть зараз хотіли би йти на схід захищати Україну, але нема наразі такого механізму, який би урегулював їх переміщення, тож навіть цих людей туди відправити не можуть. Багато людей було переведено до батальйону рішенням від 16 травня, коли 215 людей з різних військових комісаріатів області були направлені до Ужгорода. Відбирали по 10-15 людей з кожного комісаріату.
Матері ж бачать все по-іншому. Простих хлопців попросили приїхати в Ужгород, навіть не пояснивши цілі їх від'їзду. Тут же їм сказали, що дадуть 8 років в'язниці у разі відмови служити. Військові білети у багатьох з них позабирали ще раніше, коли хлопців забрали діловодами до комісаріатів. Тож відмовитися практично не можна було. Відпустять хлопців лише після указу про демобілізацію.
Зараз згідно нових норм у військкоматі переглядають особові справи солдатів та відпускають додому тих, у кого більше 3 дітей або є інваліди в родині. Іншим же звільнення світить лише по підписанню наказу про демобілізацію.
Претензії щодо неготовності хлопців пан Васильцюн заперечує і зазначає, що служба на полігоні призначена саме для цього. За його словами, всього за місяць можна зробити зі звичайної людини стрілка по спецпрограмі. Таким чином він відкинув скарги на те, що хлопці раніше навіть не стріляли.
