Головна волейбольна команда області ВК «Ужгородський», попри фінансові негаразди й відтік якісних гравців, і далі б’ється в другому дивізіоні вітчизняного чемпіонату. Перед завершальними іграми першого кола (23–24 грудня вдома проти тернопільського «Будівельника») закарпатці посідають четверту сходинку.
Чимало перипетій сталося у волейболі області за останні роки. Згадати є що. Хоч не всі спогади позитивні. Спершу волейбольний клуб «Закарпаття» прогримів на всю Україну, коли переможним маршем пройшовся трьома нижчими лігами й вигулькнув в елітному дивізіоні. Тоді все виглядалося стабільно й перспективно: у першому сезоні ми змогли закріпитися у Суперлізі, стали справжньою сенсацією стартових турів, попсували нерви не одному фавориту. Але завершили сезон поза межами четвірки. Далі пішов спад – і фінансовий, й ігровий. Виліт, часта зміна тренерів, кадрові ротації зі ставкою на необстріляну молодь. І зрештою – переформатування у ВК «Ужгородський», виступи у другому дивізіоні та робота на перспективу, аби вийти до Суперліги через кілька років.
Нині у наставницькому штабі «Ужгородського» двовладдя. Тренувальним процесом та організаційними справами переймаються старший наставник клубу Віктор Мартин, та «робочий» тренер – Костянтин Медяник. Нам удалося поспілкуватися з Віктором Мартином і розпитати про перше коло, ситуацію в команді та плани на наступні ігри.
Молодняку бракує досвіду
– Що спонукало вас особисто взятися за команду, за тренувальний процес? Адже ви завжди були радше куратором клубу, ніж власне наставником...
– Не міг залишити напризволяще команду, якій віддав понад 5 років. За цей час був у різних іпостасях, зокрема й тренером, і куратором. Нині ж у клубі виникла така ситуація, що не маємо коштів на шалені (навіть за вітчизняними мірками) зарплати головному тренеру. А брати будь-кого не хочемо. Тому доводиться «танцювати» від того, що маємо. Що вдієш? Беремо за приклад ситуацію, коли свого часу в збірній Росії був водій, який згодом став головним тренером.
– Як ділите повноваження з другим тренером – Костянтином Медяником?
– Костя більше опікується тренувальним процесом, я ж – командою і клубними справами, відповідаю за організаційні моменти.
– Прокоментуйте два останні домашні матчі з аутсайдером із Харкова.
– Ми мали певні проблеми лише в першому. У суботу не так «Локомотив-Надія» сильно зіграв, як ми напомилялися. Довелося на нервах дотягувати кілька партій. Приміром, в останній ми вели 22:18, але примудрилися розгубити перевагу й довели все до «інфарктних» 32:30. Втім добре, що визначили свою біду: хлопцям бракує стабільності в завершенні. До честі суперника все ж варто сказати, що «Локомотив», хоч і посідає останню сходинку в турнірній таблиці, але в останніх матчах дуже додав. І в другому колі нам не можна припускатися стількох помилок, скільки вигулькнули в суботній зустрічі: таке може вилізти боком на виїзді.
– Як справи «Ужгородського» в кадровому сенсі?
– Як у нас часто бувало, залишився лише молодняк, що у бойових умовах здобуває досвід. Це переважно студенти ЗакДУ. Добре, що хоч погодився допомагати клубу на громадських засадах досвідчений і заслужений гравець, успішний як у класичному, так і в пляжному волейболі – Андрій Даскалюк.
4 місце – за щастя
– Дивно, та в клубі числиться чимало кваліфікованих виконавців, але грають вони за інші команди...
– Справді, кілька волейболістів, які ще грали з нами у Суперлізі, нині перебувають в оренді потужних колективів як України (Харків, Крим), так і закордоння (Туреччина). Крім оплати їхніх контрактів, ті клуби перераховують ще й певні суми за винаймання. Цими грошима затикаємо діри в бюджеті й так виживаємо. Іншого виходу нема. Якби вони залишилися в «Ужгородському», то навряд чи ми б спромоглися на їхні зарплати.
– Чому така ситуація з фінансуванням? Хтось нині спонсорує команду?
– Все через те, що в країні немає закону про спонсорство. Тож меценати не мають жодного, бодай найменшого зиску зі вкладених грошей. А фінансові зобов’язання в спорті без реклами – лише непотрібний тягар. Тому ми завжди в процесі пошуку коштів бодай на виїзні ігри та прийом суддів на домашні матчі. Вважаємося професійним клубом, тож і повинні думати про себе самостійно. Хоч певну допомогу маємо і від облспорткомітету, і від ужгородської районної влади.
– Команда зіграла вже 7 турів (14 матчів). Коли розпочнеться друге коло і чи буде перерва?
– Між першим і другим колами фактично перепочинку не буде. Вже менш ніж за 2 тижні приймаємо тернопільський «Будівельник». Це для нас – принциповий суперник. Там зібралися досвідчені гравці, які нюхали пороху в еліті і вважаються фаворитами вищої ліги. Хотілося б удома відібрати в них бодай два очки. Далі – коротке різдвяне затишшя, і в середині січня знову два домашні матчі. А кінець першого місяця нового року та лютий будуть непростими – доведеться кілька разів поспіль їздити в гості до суперників із першої трійки.
– Який нині регламент вищої ліги? За що борються команди в регулярному чемпіонаті?
– За підсумками першості (14 турів, 28 ігор) сформуються дві групи по 4 команди. Нижня змагатиметься за право залишитися в лізі. А перша визначатиме тих, хто позмагається за підвищення в класі. Суть усього чемпіонату – розподіл стартових очок перед «турніром чотирьох». Хто фінішує першим, отримує 4 очки, друга команда – 3, третя – 2, і 4 місце має одне очко. Турнір проходить за коловою системою, де кожен колектив грає по 2 матчі з кожним суперником. Саме тому важливо фінішувати в чемпіонаті якомога вище, аби мати шанси на 1-е місце. Воно дає пряму путівку до еліти. Команди, що посіли 2–3 місця, гратимуть стикові поєдинки з 6–7 клубами Суперліги. Останній у квартеті відкладає мрії про Суперлігу на потім.
– Яке завдання у наших хлопців на сезон?
– Для початку – пробитися до першої четвірки. Це був би вже чудовий результат – матимемо змогу перевірити рівень «верхнього турніру». А загалом не обтяжуємо молодняк якимись чіткими завданнями. Головне нині – набратися досвіду й показувати стабільну гру.
– Кого з конкурентів вважаєте головним у боротьбі за путівку до четвірки кращих?
– Гадаю, після першого кола «Локомотив» може бути спокійний. Там також іде омолодження, й мало хто думав, що кияни зможуть так стабільно штампувати перемоги. У суперечці з «Новатором» та «Будівельником» нам буде сутужно. Адже це досвідченіші колективи і мають уже певний гандикап. Знизу підтискає «Юракадемія», до того ж кожен із аутсайдерів може налаштуватися на окремі ігри. Тому на фініші, гадаю, саме з харківськими академіками доведеться вести суперечку за головний турнір чотирьох.
