Руслан Гринчук вже чверть століття працює водієм у пожежно-рятувальній частині Ужгорода. У вільний від роботи час він займається ще однією улюбленою справою – малюванням, а ще ремонтує та вдосконалює раритетні автомобілі.
«Якщо ти маєш водійські права, ти можеш керувати автомобілем, але без належної практики водійська майстерність поступово згасає. Так само й у малюванні – щоб розвивати цей дар, потрібно постійно вдосконалюватися, адже талант, як і будь-яка інша навичка, потребує уваги й тренування», – переконаний Руслан Гринчук.
Малювання стало для Руслана справжньою пристрастю ще з дитинства, а його натхненням були роботи дядька-художника, який займався цим професійно. Хоча Руслан не закінчував художніх курсів чи шкіл, це не стало на заваді його творчому розвитку.
«Під час служби в армії мої навички виявилися в пригоді – кольорові принтери були рідкістю, тому доводилось малювати все вручну. Завдяки цьому я став незамінним, і навіть уникав частини роботи, займаючись улюбленою справою», – згадує він.
Малювання, хоч і не стало основною справою в його житті, все ж залишилося важливою частиною його душі. І хоч він шкодує, що не послухав поради дядька та не вступив до університету на автодизайнера, його шлях склався зовсім інакше.
«Дядько завжди вірив у мене, бачив мій талант і інтерес до автомобілів, наполягав, щоб я обрав цей шлях. Але мама не дозволила поїхати далеко від дому, і я залишився. Тепер же я даю повну свободу вибору своїм донькам, адже вони мають право на власні мрії», – додає Руслан.
Проте малювання – не єдина його пристрасть. У вільний час він з задоволенням ремонтує та вдосконалює раритетні автомобілі у своїй домашній майстерні.
«Головне в житті – не опускати руки та знаходити справу, яка приносить радість. А я свою роботу люблю, тому вважаю себе щасливою людиною», – підсумовує він.