Володимир Рутківський: Любіть творчість Олександра Гавроша

101
1

На питання «Що читати?» відповідає письменник, автор дитячих книг «Потерчата», трилогії «Джури», «Бухтик з тихого затону» Володимир Рутківський.

- Що читаєте наразі?

- Дуже поважаю одного літературного фахівця і критика Костянтина Родика. Якось він написав рецензію на мої оповідання і у них порівняв мене з такими світовими величинами, як Майном Рідом та Жулем Верном. По-перше, мені від цього було трошки не по собі. Однак, зізнаюсь, зачепив цим. І тому зараз, не повірите, перечитую «П’ятнадцятирічного капітана» Верна, щоби зрозуміти істинність такого порівняння. Мабуть, Жуль Верн «йшов» через географію, а я, в основному, через історію. Але, певно, коли мандрувати, то ця мандрівка у нас спільна.

- Що плануєте прочитати?

- Тут така ситуація: от саме сьогодні планував поїхати на Петрівку – в Одесі справа з українською літературою особливо сутужна (де й мешкає Володимир Григорович – «Буквоїд».).  Одна література вже читана - перечитана давно. А однієї зовсім немає. Хотів би порекомендувати читачам: любіть творчість Олександра Гавроша. Це того варте! З дорослої літератури не маю змоги постійно стежити за новинками. Ліни Костенко «Записки..» прочитав ще до виходу у світ, ще у рукописах. Усе планую проглянути «Ворошиловград» Жадана.

- Що порадите?

- Вважаю, що і дорослий читач, і маленький – одне й те ж. Але перед тим, як дарувати якусь книгу своїй дитині, дорослий має її обов’язково прочитати. Тому і сам намагаюся писати так, щоб було цікаво різним поколінням. Молода література не настільки надійна. Краще читати те, що перевірене часом. Класику. Де загальне письмо, яскраві характери, сюжети. Мої улюблені: «Капитан Панталеон и рота добрых услуг» Варгаса Льоси (російською читав). Дуже добра книжка. Я захоплююсь - як треба написати канцелярською мовою про пантеон добрих послуг у джунглях Латинської Америки.

Закоханий у Маркеса, Борхесівську літературу. Власне, вчився я саме на класиках південноамериканської літератури. Таке читання ніколи не завадить.

Коментарі

Л
Ліля

Учора вперше прочитала Рутківського. Всі 460 сторінок "Джур козака Швайки" - за один ковток. Це щось неймовірне. Такого вишукано тонкого дотепу, доброти, спостережливості, інтертекстуальних перегуків зі "Словом...", "Конотопською відьмою" (та й не тільки)ще не бачила. Але так не писали ні в ХІХ, ні в ХХ столітті. Тепер я розумію, чому Гаврош і Рутківський - друзі.

Читайте також