Перехід на пластикову вощину — це заповітна мрія багатьох промислових пасічників, адже вона обіцяє вічність: не боїться молі, не рветься в медогонці і служить десятиліттями.
Але часто перший досвід впровадження цієї інновації закінчується повним розчаруванням: ви ставите у вулик дорогі пластикові рамки, а бджоли їх вперто ігнорують, будуючи поруч "язики" або хаотично забудовуючи простір між верхніми брусками. Причина такої поведінки криється в біології комахи: пластик — це чужорідний, "мертвий" матеріал. Він гладкий, холодний і, головне, не пахне домом. Як пояснюють консультанти магазину бджільництва Парк Плюс, секрет успіху криється не в бренді пластику, а в його правильній підготовці, а саме — у нанесенні додаткового воскового покриття, яке "обманює" бджіл.
Без якісного воскування бджоли сприймають пластиковий лист як стінку вулика, а не як будівельний майданчик. Їм потрібен "фундамент" — запах натурального воску і рельєф, за який можна зачепитися лапками і мандибулами для початку відтягування комірок. Навіть якщо виробник вказує на упаковці "Вощина вже покрита воском", цього часто недостатньо — заводський шар зазвичай являє собою тонке напилення, яке вивітрюється ще на складі. Для швидкого старту сім'ї шар воску має бути відчутним, "жирним", вагою близько 20-30 грамів на стандартну рамку Дадан.
Підготовка воску: температура і добавки
Перш ніж братися за інструменти, потрібно підготувати сам віск. Найкраще використовувати забрусний віск (з кришечок медових стільників) — він найчистіший і має найсильніший аромат, який бджоли обожнюють. Критично важливим фактором є температура. Віск потрібно розігрівати на водяній бані до 70–80°C. Якщо віск буде холоднішим, він ляже на пластик грудками і швидко відлущиться при похолоданні. Якщо перегріти вище 100°C — віск втратить аромат і стане крихким.
Досвідчені матководи радять додавати у розтоплений віск спеціальні атрактанти (наприклад, препарат "Апірой") або натирати вже готову рамку свіжою мелісою безпосередньо перед постановкою у вулик. Це створює ілюзію присутності феромонів матки або привабливого запаху рою, що змушує бджіл миттєво освоювати нову поверхню.
Метод №1: Валик (Оптимально для великих обсягів)
Найпопулярніший і найекономічніший спосіб нанесення воску — використання малярного валика. Найкраще підходять поролонові валики високої щільності (дрібнопористі) або велюрові з коротким ворсом. Важливо обрати валик, стійкий до температури, інакше дешевий поролон може розплавитися прямо у гарячому воску.
Технологія проста: у плоскій широкій ємності (наприклад, деку для випікання), що стоїть на водяній бані, підтримується постійний рівень гарячого воску. Ви занурюєте валик, струшуєте зайве і швидко, з легким натиском, прокочуєте його по листу пластикової вощини. Ваша мета — покрити воском не дно комірок, а саме грані шестикутників. Бджоли використовують ці воскові грані як "стіни", які вони починають витягувати вгору. Метод валика дозволяє обробити сотню рамок за годину з мінімальною витратою сировини.
Метод №2: Пензлик (Максимальне прийняття)
Якщо у вас невелика пасіка і ви хочете гарантувати 100% прийняття рамок навіть слабкими сім'ями, краще використати метод пензля. Для цього знадобиться широкий малярний флейц із натуральної щетини. Штучний ворс краще не брати — він плавиться.
Ви просто фарбуєте пластиковий лист гарячим воском, не шкодуючи матеріалу. Шар виходить товстим, нерівномірним і дуже рельєфним. Бджоли обожнюють такі рамки, тому що вони одразу мають будівельний матеріал "під ногами" — їм не треба виробляти власний віск, достатньо перерозподілити той, що ви нанесли. Це ідеальний варіант для розплідних рамок або для ранньовесняного розширення, коли восковиділення у бджіл ще слабке. Єдиний мінус — висока витрата воску і низька швидкість роботи.
Метод №3: Занурення (Промисловий стандарт)
Для пасік, що налічують тисячі сімей, ручна праця з валиком стає занадто дорогою. Тут застосовують метод повного занурення. Потрібна глибока вузька ємність (вакуумна воскотопка або спеціальний бак з підігрівом), заповнена розплавленим воском.
Лист пластикової вощини (часто вже вставлений у рамку) занурюють у віск на 1-2 секунди і одразу виймають, даючи стекти лишкам. Результат — ідеальне рівномірне покриття кожного міліметра поверхні. Це найнадійніший спосіб, оскільки віск проникає у всі мікропори пластику. Головний недолік — необхідність мати величезний запас воску для заповнення ємності ("мертвий залишок"), а також значна витрата воску на кожну рамку (до 40-50 г).
Висновок
Пластикова вощина — це не панацея, яка працює сама по собі. Це лише міцна основа. Успіх її використання на 90% залежить від підготовки. Не економте віск при першому нанесенні. Товстий шар натурального, ароматного воску перетворить "мертвий" пластик на привабливе житло, яке бджоли відбудують так само швидко, як і натуральну вощину.
На правах реклами
