В Угорщині видано книгу про маловідомі моменти так званої "малої війни" - словацько-угорського збройного конфлікту на територрії Закарпаття навесні 1939 року.
Авторами дослідження угорської військової історії є Андраш Молнар та книги Петер Сабо, які презентували книгу у м.Залаегерсег. Появі видання передувало багато років роботи над архівними матеріалами. Зібрано вперше спогади учасників, особисті листи та фотодокументи. У книзі вперше надруковані фотографії як боїв, так і відпочинку угорських солдат. На одній з них - збитий словацький літак.
Зокрема йдеться про участь у військових операціях гонведів угорської королівської армії з області (медьє) Зала. Мова йде про 9-й легкий артилерійський полк, який складався з 10-12 тисяч військових осіб, який 18 березня 1939 року прибув в район Верхньої Тиси на Закарпатті.
Словацько-угорська війна або "Мала війна" — короткотерміновий збройний конфлікт між новоствореною Першою Словацькою Республікою та Королівством Угорщина в березні 1939 року.
За рішенням Першого Віденського арбітражу Угорщині відійшли південні землі Чехословаччини, у тому числі словацьке місто Кошице та головні карпатоукраїнські міста Ужгород та Мукачево. 14 березня 1939 року Словаччина заявила про вихід зі складу Чехословаччини, наступного дня угорці почали окупацію Карпатської України, яка теж проголосила незалежність.
Ha той час східна Словаччина була майже беззахисною. 3 регулярних частин на її території розташовувалися тільки рештки 11-ї піхотної та 17-ї гірськострілецької дивізій, дислоковані в Прешові, а також 20-й піхотний полк, розквартирований в Міхаловце, Сечовці та Требішові; частини 12-го артилерійського полку у Вранові та 112-го артилерійського полку в Гуменному, Сніні та Міхаловце. У Сваляві базувалася 12-та стрілецька дивізія, також невкомплектована.
Угорський наступ було добре сплановано й виважено в часі. 15 березня 1939 року о шостій ранку угорські війська вторглися у Словаччину. Багато населених пунктів вдалося зайняти без жодного пострілу. Угорці наступали трьома колонами. Перша, що складалася з одного піхотного полку, просувалася в напрямку Велике Березне-Уліч-Старіна. Друга, подібна до першої, але посилена бронетехнікою, рухалась у напрямку Мале Березне-Стакчин-Убля. Найнебезпечніша третя колона, що складалася з двох піхотних полків, гірськострілецького батальйону, танкової та моторизованої груп, зенітної, артилерійської та протитанкової батарей, а також кількох кавалерійських підрозділів, наступала в напрямку Ужгород-Тібава-Собранце. Останнє захопили о 9.30 ранку.
Більшість чеських солдатів і офіцерів уже знялася з позиції, повертаючись на батьківщину, що зменшило чисельність гарнізонів до третини початкового складу. Понад половину словацької армії становили нетреновані юнаки, призвані 1 березня 1939 p. B офіцерському корпусі ситуація була просто катастрофічною.
Найважчі бої, зокрема із застосуванням важкої техніки, точилися біля м. Міхаловце.
Тривали і повітряні бої. Протягом 23–24 березня словацька армія з повітря обстріляла угорські позиції піхотних та бронетехнічних частин. 24 березня словацькі літаки бомбардували Ужгород, Собранці та Великий Березний. Над Собранцями зав'язався повітряний бій. Словаки під час цієї війни втратили 13 літаків, 7 пілотів загинули, один потрапив у полон. Мадяри визнали про втрату одного літака від вогню власної зенітки. Після повітряних атак словацька піхота спробувала перейти у контрнаступ, однак безуспішно.
Словацька республіка тактично програла війну Угорщині. 31 березня було підписано перемир'я, а 4 квітня 1939 року було підписано офіційний протокол про новий кордон між двома державами. Він призвів до нових територіальних втрат Словаччиною - 20-кілометрова прикордонна смуга площею 1697 кв. км. з населенням 69 930 осіб, переважно словаків і русинів, відходила до Угорщини.
Таким чином, словацько-угорська "мала війна" стала першим конфліктом між подальшими союзниками Німеччини і першим актом неприхованої агресії проти суверенної держави в Європі напередодні Другої світової війни.
Угорці втратили 8 військових та 15 цивільних, 55 чоловік отримали поранення. Словаки втратили 22 військових і 36 цивільних, 360 словацьких військових потрапило у полон.
