2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
19920
Вчора, у меморіальній кімнаті-музеї Президента Карпатської України Августина Волошина презентували книгу. Навіть відразу дві. Бо книга, яка вийшла друком у видавництві «Ґражда» є романом-дилогією і складається із двох томів.
«Заплакала Тиса кров’ю» є десятим романом закарпатського письменника Івана Долгоша. Дітище Долгоша, яке він писав із 1975 по 1990-й роки, знаючи, що не має шансів його видати за часів СРСР, побачило світ аж через 20 років після того, як автора не стало.
Твір, який побачив світ силами родини автора, прихильників його творчості – вчених та меценатів, у проекті «Бібліотечка «Старого Замку» є історичною епопеєю про період найвищого піднесення національного духу на Закарпатті 1918-1939 років. Саме цей період охоплює дивовижна історія, описана у двотомнику.
Літературознавець, яка під час роботи на виданням книги, за її власними словами, стала «долгошезнавцем», редактор книги Наталія ребрик під час презентації видання так захопилася, розповідаючи про довгоочікувану книгу, що майже переповіла її сюжет вкупі з ключовими подіями і долею головних героїв. Однак, це не завадить прочитати твір повністю тим, хто справді хоче дізнатися історію Закарпаття у найбільш непростий для цієї землі період.
Присутня на презентації книги донька автора Одарка Долгош розповіла історію про те, як у час, коли твір вже був готовий до друку, у сімейному архіві раптом.. знайшлося продовження. І стало зрозумілим, що слід видавати двотомник. Завдяки меценатам, кошти на це віднайшлися і другий том готували до друку одночасно з першим, абр твір побачив світ цілісним і завершеним.
«Твір підпадає під жанр художньо-документального політичного роману. У ньому поряд з художніми образами діють історичні персонажі – Августин Волошин, брати Бращайки, Степан Клочурак, Василь Ґренджа-Донський, Микола Бандусяк та ін.
Дилогія Івана Долгоша з огляду на час написання, ідейно-художні та естетичні достоїнства сповнює гордістю за наше красне письменство, яке в умовах не надто сприятливих (70-90-ті рр. ХХ ст.) прописала не лише живучість українського національного духу, але і його життєтворчі потенції. Ще одного такого художнього полотна закарпатська література минулого століття не має, хоча були серйозні спроби здійснити подібне у багатьох митців краю.» -- пише Наталія Ребрик у супровідній статті до видання. А читачеві зостається лише переконатися я у цьому, від найшовши у книгарні десятий роман Івана Долгоша «Заплакала Тиса кров’ю» і поспішивши придбати. Тираж-бо його зовсім невеликий.
