Серію дерев'яних скульптур для багатопрофільного санаторію «Теплиця» створює виноградівський живописець Іван Гецко. Частина з них уже завершені й прикрашають територію курортно-лікувального закладу.
Ось рибалка з вудочкою вмостився на березі мілководної «Сальви», а поруч з пенька за нехитрим заняттям свого господаря спостерігає кудлатий пес. На кленовій алеї перед самою доріжкою зупинився бородатий лісовик із торбою, а за ним –зморена бабуся, яка щойно вийшла з лісу з в»язанкою хмизу за плечима.
У глибині території за живою огорожею з горобини справжній селянський двір з криницею, возом і навіть вітряним млином. Тут стали в ряд один за одним троє народних музик. Напевно, вони прийшли на празник звеселити господаря….
За задумом автора композиції з дерев»яних скульптур мають слугувати не стільки мистецькою окрасою санаторного закладу, як знайомити численних його пацієнтів ( а це люди переважно із центральних та східних районів країни) із старовинним побутом жителів нашого краю.
Утім, така новинка сподобалася й самим виноградівцям. Чи не кожної суботи сюди заїжджають весільні кортежі, дерев»яні витвори мистецтва стають неодмінним елементом знятих тут відео- і фото сюжетів про молодят.
-Всього у «Теплиці» планується встановити до п»ятдесяти оригінальних дерев»яних скульптур, які замовила адміністрація закладу- каже митець . -Вони органічно впишуться в паркову зону санаторію, наповнивши її культурно-історичним змістом.
На виготовлення кожного з таких творів скульптор витрачає від двох до трьох тижнів. Отож за цим заняттям він провів майже все літо, і ще багато роботи залишилося на осінь. Фаху різьбяра по дереву Іван Гецко набув в Ужгородському училищі художньо-прикладного мистецтва, а перші практичні навики у цій справі відшліфовував із талановитим, на жаль, уже покійним майстром Володимиром Анталом.
Та в збуреному політичними пристрастями суспільстві мистецькі витвори з дерева були незатребувані, тому продовж багатьох років митець освоював нові жанри художнього мистецтва, малюючи картини та святі образи на стінах храмів. І тільки зараз, коли мода на традиційні дерев»яні скульптури відродилася в краї, він знову повернувся до улюбленого заняття.
