У власній колекції Катерини Фулитко – сотні вишивок. І це лише мала частина з усіх виробів, що залишилися у жінки після 50-річного вишивальницького стажу. — Моя бабуся була першою знахаркою і вишивальницею на селі.
Її будинок був вщерть заставлений травами, — розповідає пані Катерина. – А в скринях зберігалося безліч рушників, із складними орнаментами, по кілька метрів завдовжки. Тож те, що я добре розуміюся на травах і дуже люблю вишивати, — велика її заслуга.
Ви продаєте свої роботи?
— Продаю, роздаровую, вишиваю на замовлення. Різні були випадки... У 70-х роках, коли євреї масово покидали Закарпаття і їхали до Ізраїлю, у мене ці вишивки закуповували стосами – по 25 рублів, шалені гроші на той час. Люди хотіли забрати з собою якусь згадку, символ про Закарпаття... Що могло бути кращим за невеличку вишивку з нашим неповторним орнаментом?!
То на вишивці можна добре заробити?
— Моя знайома з Києва запевняє, що я стала б мільйонеркою за годину, якби принесла на Андріївський узвіз усю свою колекцію. Інша справа, що чутки про тамтешню «сувенірну» мафію вже поширилися по всій Україні... Та й усе життя я вишивала для власного задоволення, а не для комерції.
Напевно, така ціна є еквівалентом витраченої на неї роботи. Скільки часу у вас йде на одну картину?
— Усе залежить від того, чи подобається мені та робота, за яку взялася. Наприклад, я уже кілька місяців виконую одне цікаве замовлення – вишиваю родинний герб на прапорі. Тканина дуже цупка, голка часто вислизає з рук, в мене вже усі пальці поколоті. Не всякий матеріал добрий для вишивки. А картину, форматом з учнівський зошит, можу вишити за місяць.
А улюблені роботи у вашій колекції є?
— Дуже люблю вишивати коней. Це моя ідея-фікс (сміється). Але беруся за будь-які сюжети: за портрети жінок, пейзажі, закарпатські орнаменти. Є в мене вишиті гобелени – давно були в моді такі вишивки гуцулів з трембітами, жінок у танці. Цим роботам уже 50 років... Проте мої знайомі часто звертають увагу не на них, а на мініатюрні вишивки – будинків, вулиць, зокрема, вони дуже подобаються моєму зятю. Полотно невеличке — від розмірів сірникової коробки до долоні, а там вишито ціле місто.
