Вам колись доводилось проходити дорогою, що пролягає між ринком МП «Урожай» і будівлею та зеленою зоною Виноградівської гімназії? Вона веде до міської бібліотеки-філії та історичного музею.
Нею також можна пройти до дитячої школи мистецтв, еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, автошколи. А скільки гімназистів та школярів простують цим шляхом! Не вельми приємну картину споглядають вони: перед воротами стихійне сміттєзвалище з великими купами побутових відходів, а за ними – місцина на кшталт туалету. Її вже облюбували собі мухи, а пригріє сонечко – сморід аж «б’є» в ніс, та й, зрештою, краще й не дивитись туди – знудить.
Торік у вже порушувалась проблема цієї дороги. З того часу дещо все-таки змінилося – її підсипано гравієм. Але, як бачимо, цей шлях до мистецтв і культури, історії та науки «обростає» іншими проблемами. Саме тому районний часопис знову повернувся до цієї теми. Ось що ми почули з вуст тих, кому ця проблема дійсно «болить».
Василь ЦОЛА, заступник директора гімназії по господарській частині:
– Проблеми цієї дороги хвилюють нас уже 7 років, словом, відколи діє наш навчальний заклад. Позитивних зрушень немає. Ми пробували зачиняти ворота, аби відокремити шкільну територію від базару і міста. Але отримували вказівку відчинити їх і, таким чином, прохідний двір тут як був, так і досі є. Зрештою, хтось уже й хвіртку вкрав. У зв’язку з тим, що на території шкільного містечка розміщені бібліотека та музей, для них і їх відвідувачів зробили зручний прохід.
Я не знаю, хто туди ходить, але п’яниці, наркомани, дебошири та бомжі тією ж дорогою йдуть на територію навчального закладу, розпивають спиртні напої, вживають наркотичні речовини, влаштовують бійки. Тож нехай або міліціонери чергують тут, або ж тоді треба закрити шкільне містечко, аби воно не було проходним двором.
А то городяни зробили тут для себе безкоштовний туалет. Ромське населення, буває, розбивається на нашій зеленій зоні табором – п’ють, їдять, відпочивають. Наш двірник щоранку збирає в мішок пляшки зі спиртних напоїв і скидає їх у контейнер. Утім, яких тільки знахідок тут не буває: використані презервативи, шприци, ба навіть елементи нижньої білизни! Видно, молодь відпочиває…
А щодо стихійного сміттєзвалища, то, очевидно, дається взнаки сусідство ринку. Навчальні ж заклади мають угоди на вивезення сміття, яке складається в контейнери. До того ж пляшки зі спиртних напоїв – це явно не відходи школи чи гімназії. Треба шукати шляхи розв’язання проблеми. Тим більше, ці ворота і дорога передбачені для евакуації під час надзвичайних ситуацій. Іще: хіба не вражаючим є те, що через цей прохідний двір запросто проходять маніяки? Мені самому доводилось викликати міліцію, коли такі психічно нездорові чолов’яги, дивлячись на дівчаток, мастурбували.
Ми вимушені були закрити наш зовнішній туалет, зробили ремонт, тримаємо його як резервний. Доти туди ходив не тільки чи не увесь базар, але й загалом всі, хто хотів. Після них діти зайти до туалету вже не могли – треба було резинові чоботи. Тепер деякі такі «відвідувачі» примудряються пройти в навчальний корпус, ще й сваряться, мовляв, вам що – шкода? А, не дай, Боже, принесуть якусь заразу, інфекційну паличку. А тут же навчаються діти! Ось як доведеться закрити навчальний заклад, у якому вчиться більше тисячі дітей, на карантин – тоді й виникне величезна проблема. Але ж поки грім не вдарить…
Таку ось маємо дорогу до музею і бібліотеки – це наше лице, де на очах діток дорослі справляють потребу, де під деревами купи лайна. За якими знаннями і культурою вони йдуть?
Галина ШАПКО, завідувачка міської бібліотеки-філії:
– Так, проблеми цієї дороги хвилюють нас давно. Добре, що хоч трохи облагородити її вдалося – місяць тому районна влада допомогла нам у цьому. Тепер цю дорогу підсипано гравієм, завезено його дві великі машини. Отже, в пору дощів не утворюватимуться болота, калюжі. А то часом обляпувались багнюкою до колін. Тож хоч у цьому плані вирішення проблема зрушилося з місця. Куди тільки ми не зверталися – дорога не їхня.
Скаржилися та нарікали на бездоріжжя й наші читачі. У відповідь на лист до редакції однієї з них у газеті було надруковано, що «занедбана дорога, про яку пише у своїй замітці п. Ніна Соловйова, є на балансі відділу освіти РДА. Отож, саме цей відділ є її господарем». А щодо сміття, то воно ринкове. До слова, поки не було воріт, такого сміттєзвалища там не було. Втім, раніше ту територію краще прибирали. Потім там було встановлено 4 контейнери для сміття. Люди призвичаїлися кидати туди побутові відходи. Затим контейнери звідти забрали. А люди продовжують кидати і зносити туди сміття. А за воротами зробили собі туалет. Ходять туди по потребі і в білий день. Хоч цілий день їх відганяй.
Але ж як нам бути без цієї дороги? Яким шляхом ходитимуть до нас читачі, якщо зачинити ті ворота? Ось і сьогодні, наприклад, станом на 16-ту годину їх було близько півсотні, а працюємо ж до 19-ої. Натомість школа, через яку їм доведеться ходити (а йдеться переважно про дорослих) – закритий заклад. Хіба таке можна допустити?
В ідеалі повинен бути окремий вхід. Між іншим, був такий випадок, коли після закінчення нашого робочого часу, тобто після 19-ої, ми не могли вийти з території – гімназія зачинила ці ворота, а ЗОШ №1 свої. Як вийти? Ми ж літати не будемо. Я рахую, втрутитися у вирішення цієї проблеми повинна міська рада.
