яка на 400 стор. висвітлює маловивчену сторінку кінця 30-х і початку 40-х років минулого століття

Книга `Закарпатські втікачі в СРСР.1939-1941`, що вийшла друком в Ужгороді, на 400 сторінках висвітлює маловивчену сторінку гірського краю кінця 30-х і початку 40-х років минулого століття. Саме на цей період припадає хвиля еміграції молодих закарпатців у СРСР. 

Деякі з них після поразки Карпатської України /свідомі українці, комуністи, євреї/ ховалися за горами від переслідувань угорської окупаційної влади, інші за допомогою втечі намагалися уникнути призову в угорську армію і відправки на східний фронт. Молоді горяни вбачали у тодішньому СРСР порятунок, отож, кинувши у полотняну тайстру цибулину, шмат хліба, бринзи чи сала, пускалися у небезпечний перехід через гори. Більшість із них, як правило, потрапляла в руки радянських прикордонників, а далі, після традиційного звинувачення у шпіонажі, - у тюрми чи сибірські концтабори. Багато закарпатців загинули на чужині, інші потім пішли воювати з фашизмом у Чехословацький корпус генерала Людвика Свободи /вони становили більшість особового складу корпусу/. 

Про долі втікачів і розповідає збірник архівних матеріалів, який упорядкували відомий закарпатський історик Омелян Довганич та колишній `чекіст` Олексій Корсун.