Взимку на Синевирі пропонують прогулянки на санях, риболовлю та бограч (ФОТОРЕПОРТАЖ)

33
1

Синевир - справжня перлина і візитна картка Карпатських гір. У зимовий період озеро справді зачаровує: величні смереки, присипані пухнастим сліпучо-білим снігом, неймовірно чисте гірське повітря і затишок карпатської дерев'яної колиби

"Чисте, як сльоза" - ці слова було сказано саме про Синевир. Адже за легендою, це озеро утворилося зі сліз, що їх у стародавні часи пролила дочка місцевого графа Синь, за своїм коханим, якого звали Вир. Батько заборонив дівчині зустрічатися з бідним вівчарем і наказав своїм поплічникам убити хлопця, й ті скинули його з високої скелі. А з дівочих сліз утворилося напрочуд красиве гірське озеро, яке давно вже стало принадою для багатьох відвідувачів з усіх усюд.

Дістатися до Синевира можна декількома шляхами. Якщо машини немає, то доведеться їхати спочатку потягом до станції Воловець, потім автобусом чи маршрутним таксі до Межигір'я, а звідти до Синевирської поляни. Можна також узяти таксі з Воловця, або замовити мікроавтобус, якщо компанія велика. Ціна за таксі становитиме 80-100 грн., за мікроавтобус -150-180 грн. Треба зважати також на той факт, що в період різдвяних та новорічних свят ціни можуть зростати удвічі.

Якщо ж їхати машиною, то по дорозі на вас двічі чекає пропускний пункт. Уперше, щоб зібрати символічну платню за вхід до національного парку "Синевир", а вдруге - за проїзд автомобіля. До того ж, зимові дороги в Карпатах підійдуть не кожному авто, і якщо ви не впевнені у своєму, то краще залишити його в селі.

На самому березі озера є і турбаза, й колиба. Але ціни доволі високі, тому є сенс оселитися в селі Синевирська Поляна, що розташовується за п'ять кілометрів нижче по дорозі.

Тут пристойне житло з дворазовим харчуванням коштуватиме від 150 грн., а може й менше, якщо компанія велика, а ви вмієте торгуватися. У будь-якому разі про житло краще домовлятися заздалегідь.

Нарешті всі організаційні питання вирішено, речі залишилися в хаті, всередині розливається тепло від ситного сніданку, й дорога веде через засніжений ліс до озера.

Навкруги тиша. Смереки стоять у мовчазній білій варті обабіч дороги, коли-не-коли доноситься лише повільне шарудіння - це дерева звільняють поодинокі гілки від важкої снігової ковдри й із полегкістю змахують темно-зеленими лапами.

Взимку тут усе інакше - казкове царство снігу й тиші. Озеро зустріне вас, огорне спокоєм і змусить хоча б на два дні забути про всі негаразди. Це край недоторканої лісової природи. Тут ви можете зустріти гірську косулю або оленя, помилуватися старезними буками й на повні груди пити цілюще морозне гірське повітря. А майже біля озера можна напитися води, - тут протягом року не замерзає джерельце з надзвичайно смачною водою.

Навколо озера можна обійти, а можна й проїхати в санях, запряжених парою невисоких карпатських коней.

Тут, на краєчку, вдивляючись в озеро, навіки поєднавшись, стоять Синь та Вир, вирізьблені з дерева. Недалечко знаходиться витік Синевирського озера, оформлений народними майстрами у вигляді кам'яної гроти.

Для тих, хто не сидить на місці, є прокат гірськолижного спорядження, але траси - не довгі й не круті - підійдуть більше початківцям. Також можна відвідати унікальний музей лісу та сплаву, розташований за кілька кілометрів від озера. А можна й рибальством зайнятися. Щоправда, не в самому озері, - це суворо заборонено, - а у водоймищах неподалік. Місцеві жителі з задоволенням розкажуть, де саме і як можна ловити, й де можна взяти напрокат рибальське знаряддя.

Після довгої прогулянки зимовим лісом найбільша насолода - це зайти в затишну колибу й замовити щось гаряче і смачне.

Ціни в колибах помірні: перші страви вам обійдуться лише в 15-20 грн. за порцію. Другі м'ясні страви - 35-50 грн. А от назви страв тих, хто ніколи не стикався із закарпатською кухнею, можуть дещо збентежити: гомбовці, бограч, банош, токан, кремзлики, лоці та багато інших.

І це не дивно, адже на Закарпатті змішалися не лише народи, релігії та мови, а й смаки та рецепти. Угорські, німецькі, чеські, словацькі, польські, українські, єврейські страви знайшли тут визнання й шану, тому кухня Закарпаття надзвичайно різноманітна і смачна.

Коментарі

Л
Ласло

ну по-перше, Межигір"я в цій статті звучить круто, не зважаючи на те, що це насправді Міжгір"я. Назву Поляна, за правилами української граматики, також могли б на писати правильно - з великої букви. Але фотки із Деци в Нотаря (дві передостанні) - це взагалі нонсенс. відколи Деца знаходиться у Міжгір"ї:)

Читайте також