Експерти стверджують, що Угода про ма-лий прикордонний рух між Україною та Словаччиною не працює, а відсоток відмов у видачі шенгенських віз суттєво знизився. Це, на основі кількамісячного моніторингу ставлення до українців в угорських та словацькому консульствах на Закарпатті, з’ясували спеціалісти Центру стратегічного партнерства.

Лише  конкретні факти та свідчення  людей можуть чітко змалювати  картину ставлення Європи до України. Дослідження на основі чергового опитування наших співвітчизників цими днями представили в Ужгороді. Фахівці Центру стратегічного партнерства опитали понад 350 людей і дійшли втішних та не дуже висновків. Серед найважливішого – з найближчих європейських сусідів таки більше любить нас Угорська Республіка. Свідченням цього є бодай те, що в угорських консульствах на території Закарпаття до українців ставляться ввічливо, важливим проявом більш лояльного ставлення до заявників експерти назвали й можливість донести необхідні документи в усіх консульських установах Закарпатської області, бо в минулому саме неприйняття документів через їх неправильне оформлення або некомплектність затягувало процес оформлення візи на кілька тижнів. У той же час спрощує процедуру отримання шенгенської візи через Угорщину й діяльність в області «КМКС «Партії угорців України» або «Демократичної спілки угорців України»: через них мешканці можуть отримати лист підтримки і подавати його замість запрошення та довідки про фінансове забезпечення.

Керівник проекту Світлана Мітряєва повідомила, що й відсоток відмов у видачі віз заявникам є незначним. При цьому, якщо в консульствах Угорської Республіки він залишається приблизно на одному й тому ж рівні, то в консульстві Словацької Республіки відбулося значне зменшення цього показника порівняно з попередніми періодами (наразі він становить 3,3 %).

А ось з угодою про малий прикордонний рух ситуація цікавіша. «Що стосується оформлення дозволів на місцевий прикордонний рух, то цей інструмент лібералізації візового режиму дуже добре працює на Закарпатті в обох консульствах Угорщини, проте в Генеральному консульстві Словаччини цей інструмент залишається неефективним, проблемним і майже не затребуваним», – такий висновок із дослідження оприлюднила С. Мітряєва. Вона додає: навіть важко було знайти необхідну для проведення дослідження кількість заявників, які отримали чи клопочуть про дозвіл на перетин кордону в режимі малого прикордонного руху зі Словаччиною. Людям це майже не потрібно, оскільки, як з’ясувалося, оформити шенгенську візу набагато простіше, ніж дозвіл на МПР. «Крім документів, що підтверджують громадянський стан, та документа, що посвідчує особу, додатково Консульство залишає за собою право вимагати здійснення перекладу всіх документів словацькою мовою. Крім того, дозволи видає не Консульство, а Поліцейське бюро у справах кордонів та іноземців Міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки, що значно уповільнює процес видачі дозволів, затягуючи його в деяких випадках до 2 і більше місяців», – розповідає науковець.

А ще експерти відзначають, що закарпатці останнім часом стали більш обізнаними щодо своїх прав про можливості отримання  шенгенських віз та дозволів на МПР.

Окрім дослідження візової політики консульських установ, експерти Центру ще й здійснили моніторинг переходу українсько-словацького кордону в міжнародному пункті пропуску «Ужгород-Вишнє Нємецке». Кажуть, провели цю роботу тому, що останнім часом виникало чимало питань при перетині українцями цього кордону з шенгенськими візами інших країн. Те, що розмови про проблеми небезпідставні, дослідження підтвердило: люди у пункті пропуску змушені довго чекати, прикордонники та митники працюють неоперативно, доводиться стикатися з елементами корупції, неприязним ставленням до громадян України, приниженням їхньої гідності тощо. Щоправда, знайшли недоліки і з українського боку, і, насамперед, це стосується необхідності покращення інфраструктури: про облаштування бодай туалетів опитані громадяни також згадували…

• шенгенська віза
• консульство