«Карпатія» – 5 років успіху
Завершився черговий міжнародний турнір із художньої гімнастики «Карпатія». Змагання знаходить все нових і нових прихильників – починаючи з Туманного Альбіону й закінчуючи далеким Хабаровськом.
Дивно, що власне представництво області на найкращому турнірі в межах краю неповне: ужгородські клуби надають перевагу змаганням в інших областях саме в той час, коли можуть заявитися на домашній турнір. Про перебіг ювілейної, п’ятої, «Карпатії» «Замку» розповіла одна з організаторок дійства, керівник Обласного молодіжного спортивного клубу гімнастики Закарпаття Валентина Плавайко.
– Який це за рахунком турнір? Адже трапляється різна інформація: чи то четвертий, чи п’ятий...
– Загалом було 5 міжнародних турнірів «Карпатія». Втім перший із них пройшов в Ужгороді й називався «Карпатія-Уж». Уже наступного року змагання переїхало до Мукачева. Там нам запропонували комфортніші умови – як щодо часу можливого проведення, так і стосовно регламенту (виділили більше днів). Тож виникла навіть ідея проводити турнір двічі на рік. Задум удалося реалізувати. З міста над Латорицею перекочовувати вже нікуди не будемо: рівень допомоги в організації настільки відчутний, що дозволяє сміливо дивитися вперед.
– Хто завітав цього разу на «Карпатію»?
– Географія щороку розширюється. Починалося ж усе традиційно – зі Словаччини та Росії, відтак підтяглися білоруски. Але з року в рік надходить дедалі більше заявок на участь. Здобуваємо постійних друзів, і щоразу вони «приводять» нові країни.
– Хто саме вперше завітав на «Карпатію» і які залишилися враження?
– Були дівчата з лондонського «Еліт-клубу». Привезли досить непоганих спортсменок (представниці були в категоріях сеньйорок, юніорок і наймолодших). Загалом їхній клуб вважається одним із найсильніших у багатомільйонному Лондоні. Дізналися про нас, поговоривши на одному з турнірів із представницями Москви й Кіпру. Оскільки тренерка англійок – росіянка, а відгуки були дуже заманливі, представниці Лондона не полінувалися провести майже 4-місячну підготовку до нашого змагання.
– Не розчарувалися? Якісь відгуки чи побажання були?
– Тренер особисто обіцяла, що обов’язково приїдуть наступного разу. А зі щасливих облич дівчат було зрозуміло, що й вони не залишилися байдужі. Приємно, що висловили багато компліментів на міжнародних інтернет-форумах гімнастики. Для нас це найкраща реклама й подяка!
– Хто ще з-за кордону приїхав до Мукачева?
– Традиційно ми прийняли 2 команди зі Словаччини (Братислава й Кошице). Угорщину представляли гімнастки Будапешта. Були три команди з Росії – зі столиці, Нижнього Новгорода та Хабаровська. Хорватія привезла чемпіонку країни серед юніорок. Молдова виставила школу олімпійського резерву Кишинева. Щоправда, цього разу їхні представниці не вразили високими результатами.
– Кого з відомих сильних гімнасток на турнірі можете назвати? Було на кого рівнятися малечі?
– Традиційно вдало виступали одні з найперспективніших та найбільш знаних в Україні спортсменок Євгенія Клімантова (Дніпропетровськ) та Катерина Шулигіна (Київ). З іноземок – уже згадувана хорватка Петра Рібаріч і найстарша учасниця – 23-річна Адріана Кастро з Португалії.
– Скільки медалей розіграли за 3 дні? І як виступили представниці нашої області?
– Змагалися у 10 вікових категоріях. Загалом це 18 комплектів нагород, оскільки, крім багатоборства, проходили ще й фінали (один вид певної програми). Область, на жаль представляв лише наш клуб – «Закарпаття». Колеги з Ужгорода з певних причин (об’єктивних чи ні – не мені судити) не приїхали (автор статті хоче лише пустити шпильку в бік представників Ужгорода: Хабаровськ і Лондон, звичайно ж, ближче до Мукачева, ніж Ужгород – їм резонно відвідувати турніри такого рангу… – Авт.). З наших дівчат найкраще показали себе Настя Сакал 1997 року народження (перемога у своїй віковій групі) та Валерія Юзвяк (1999 р. н.), котра набрала однакову кількість балів із москвичкою й поділила з нею другу сходинку.
– Хто доклав зусиль до організації змагання?
– Нам сприяло спортивне управління ОДА, обласна організація ФСТ «Динамо», яке взяло на себе безпосереднє керівництво й проведення дійства. Слід відзначити й міську раду Мукачева, зокрема мера Золтана Ленд’єла, за активну участь в організаційних моментах і забезпеченні транспортом. Відмічу, що пан Ленд’єл опинився в центрі програми на параді-відкритті, коли після виступу нашої гості з Угорщини – 4 річної Софі Бернат – вручаючи подарунки, розговорився з дівчинкою угорською мовою. Це стало сюрпризом для приїжджих, мовляв, оце так чиновник: і увагу змаганню приділив, й по-іноземному говорить, і з дітьми спільну мову може знайти.
Загалом я дуже рада, що турнір пройшов не лише у теплому залі, а й у такій самій атмосфері (це навіть важливіше!) без претензій до суддівства та організації побуту.
