Військовослужбовець гірсько-штурмової роти 128 ОГШБр Олександр на позивний "Мадяр" має угорське походження. Товариші по підрозділу часто називають його на угорський манер — Шоні.
Як розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook, Олександр із Мукачева, йому 47, і до чотирирічного віку він говорив виключно угорською. До повномасштабної війни закарпатець їздив на заробітки за кордон. Повернувся додому в середині лютого 2022 року, щоб відпочити, але все змінила війна.
"Зразу після російського вторгнення ми зібралися з кількома друзями, щоб поговорити, як бути далі, і вирішили йти в ЗСУ, — розповідає Олександр. — У військкоматах були величезні черги, тому я пішов прямо у військове містечко 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Один з офіцерів записав мої дані, телефон і сказав іти додому чекати. Через кілька днів я знову прийшов і нагадав про себе, а потім знову. Нарешті мене записали в підрозділ, видали форму й дали трохи часу підготуватися до від’їзду".
У складі своєї штурмової роти Олександр воював на Запорізькому, Херсонському, Бахмутському напрямках.
"Найважче було на Херсонщині, під час штурмів. Ми виїжджали на "бехах" при підтримці танчика, а при підході до ворожих позицій спішувалися і йшли в атаку. Я заробив контузію — танк прицільно обстріляв посадку, нас засипало землею, дерева й кущі загорілися", — згадує військовий.
Останнім часом "Мадяр" займається евакуацією поранених та доставкою боєприпасів на бойові позиції. Він воює в штурмовому підрозділі з перших днів війни, вже більше двох років, однак не шукає можливостей звільнитися.
"Мені пропонували різні варіанти, але в мене немає такого бажання. Я не можу просто так піти, хоч тут і непросто. У нас хороший колектив — і солдати, й командири, тому моє місце тут. Воюю за свою сім’ю, за дітей, котрі чекають мене дома в Мукачеві", — зауважує Олександр.
