Євген Костенко, який із Києва приїхав працювати в УжНУ, переконаний, що ця професія вічна
Давня легенда розповідає, що коли вимовити ім’я великомучениці Апполонії, вмить стихне зубний біль. На честь цієї святої, якій виділили окремий день у календарі, 9 лютого, в усьому світі стоматологи відзначають своє професійне свято. Для Закарпаття, з огляду на бурхливий розвиток у нас не тільки практики, а й наукової школи лікування зубів, воно може стати однією з особливих дат. Чому – розмова з в.о. завідувача кафедри хірургічної стоматології та щелепнолицевої хірургії УжНУ, кандидатом медичних наук Євгеном Костенком.
– Євгене Яковичу, стоматологічний факультет став не лише символом розбудови, оновлення, «укорінення» у нашому краї найсучасніших методик і технологій, а й постійним джерелом інформаційних приводів. Щонайменше двічі на рік у вас щось відкривається, задіюється, стартує якийсь новий проект. Чи й ближчим часом будуть якісь новації?
– Так, як бачите, навіть нашій розмові трохи заважає шум роботи перфораторів – тривають ремонтні роботи, за місяць-півтора відкриємо найсучаснішу на Закарпатті зуботехнічну багатопрофільну лабораторію. Уже підбираємо кадри – кращих фахівців, які і практичну допомогу надаватимуть, і, головне, навчатимуть студентів. А ще на цій базі проходитимуть перекваліфікацію зубні техніки з усієї області. Таких лабораторій, як буде у нас на факультеті, – одиниці.
– Цей рік особливий – перший випуск.
– Я б навіть сказав, що він багато в чому визначальний. Перші молоді кадри, підготовлені на Закарпатті, підуть працювати в охорону здоров’я. Крім того, ми на порозі акредитації – така процедура проводиться раз на 5 років, а тому дуже ретельно до неї готуємося. Головне – кадри і матеріально-технічна база. Нині на факультеті три кафедри: дитячої стоматології, терапевтичної, хірургічної, а також щелепно-лицевої хірургії з курсом ортопедичної стоматології.
– Та й викладачі неабиякі. От і ви залишили Київський інститут стоматології та перебралися в «провінційний» Ужгород.
– Скажу гордо: на кафедрі, яку я очолюю, працюють 6 професорів, а загалом на факультеті – 8 професорів, 16 доцентів, асистенти вже запланували дисертаційні роботи. Троє, до речі, закордонних фахівців – два професори Євросоюзу – Андрій Єнча та Йожеф Живчик і доцент Петер Жупа. Отож, кадровий склад абсолютно відповідає вимогам акредитування і це дає нам можливість упевнено розвивати факультет.
Завдання керівництва університету і безпосередньо декана Юрія Перести – створити закарпатську стоматологічну школу. Це дуже об’ємне і комплексне поняття. І цікаво те, що вона формується також і через запозичення кращих «мізків» інших шкіл. На факультет залучені фахівці з Івано-Франківська, Львова, Дніпропетровська, Києва, Словаччини. Дискутуємо, напрацьовуємо, буквально творимо.
– І диктуєте моду...
– Наш факультет дуже молодий, але розвивається динамічно, і, я б сказав, ми досить агресивно виходимо на «ринок» вітчизняної науки. Провідні спеціалісти відзначають, що нині і в столиці немає настільки сучасно оснащеного факультету, як в Ужгородському національному університеті.
Не було ще жодної конференції, в якій би не брали участі наші співробітники. Цьогоріч змінили наукову тему факультету, вона стала більш об’ємною, відповідає найсучаснішим критеріям. Тільки з початку цього навчального року подано 6 патентних заявок.
Створили електронну бібліотеку основних підручників зі стоматології і навіть найавторитетніших фахових періодичних видань. Адже є книги, які коштують і 300, і навіть до 2 тисяч гривень – студентам це явно не по кишені. А так кожна кафедра має комп’ютерний клас, усі з’єднані в єдину мережу – це майбутнє, яке для нас — уже реальність.
Працюємо над уніфікацією практичних занять. Викладачі діють за єдиною схемою – однією з найпрогресивніших в Україні. Зокрема, крім практичних, тестових завдань, кожному студенту даємо й мультимедійні, а також використовуємо формат прес-конференцій.
– Прес-конференцій? Яким чином?
– Один зі студентів готує виступ із якоїсь теми, а відтак – прес-конференція: питання-відповідь, дискусії. Іноді правильно сформульоване питання більш повно відкриває суть знань студента. Та й не слухати доповідача, не «включитися» в роботу колективу за такого формату просто неможливо.
– Ви назвали ще один цікавий термін – «наукова тема факультету». Справді йдеться не про окремі дисертації, статті, а про весь факультет?
– Так, усе, що готують наші фахівці, підпорядковане одному напрямку і меті. Коротко можна сказати, що йдеться про розробку нових методик, технологій, матеріалів, тактики лікування, а також водночас про критично-експертну оцінку їх якості. Таким чином факультет розробляє і сам автоматично стає у позицію оцінювача тієї чи іншої методики. До речі, при цьому не лише розробляються нові схеми, але й закриваються старі – хоч, можливо, і звичні, та не надто прогресивні. Словом, втручаємося навіть у дуже «делікатну» сферу протоколів лікування.
- Днями у пресі подавався черговий рейтинг українських вузів, який склали на основі частоти згадування і посилань, зокрема й з-за кордону, на наукові роботи. УжНУ потрапив до десятки кращих.
– Очевидно, чималу роль зіграли публікації й наших фахівців. Зокрема, готуються до виходу 3 монографії. Це спільна робота, поєднання досвіду Словаччини і Закарпаття. Також ми заново розробили всі програми за різними видами стоматології з урахуванням Болонської системи.
Додам: на нашій базі створено дві профільні асоціації – Закарпатський обласний осередок щелепно-лицевих хірургів та Ужгородський осередок Асоціації лікарів-ортопедів та зубних техніків. Це дозволяє нам проводити постійно конференції, майстер-класи, семінари.
Дуже тісна співпраця наших науковців і з органами місцевого самоврядування. Наш декан Юрій Переста обраний депутатом обласної ради, і тому існують реальні шанси відновлення фінансування програми із забезпечення рентген-діагностики, яка є основною складовою при лікуванні всіх стоматологічних захворювань. Виконуємо також великий обсяг робіт із терапевтичних оглядів дітей Закарпаття (програма «Здорова усмішка»).
– Ви ще й здобули, принаймні у закарпатських журналістів, неофіційний статус головного імплантолога, адже очолили профільну клініку, яка з вересня діє при факультеті. Часто імплантологію комерційні структури рекламують як «нові зуби за годину». Це справді так?
– Ну, не зовсім за годину. Хіба якщо говорити про встановлення однієї коронки, брати найменш складні випадки і якщо рахувати, скільки сумарно за кілька візитів витратить часу пацієнт. А лікарям же треба зробити томографію, визначити особливості кісткової тканини щелепи, змоделювати втручання у форматі 3D, встановити імплантанти, почекати заживлення тощо. Це аж ніяк не експрес-лікування.
Говорити про якісь однозначні речі в стоматології і загалом у медицині дуже складно. Чим більше стоматолог знає технологій, які стосуються не лише ортопедичної та хірургічної допомоги, тим ширше має поле для моделювання ефективного лікування. Зазвичай потрібен комплексний підхід терапевтів, хірургів, ортопедів, ортодонтів. Цьому ми якраз і навчаємо студентів. Адже через років п’ять кожен другий стоматолог Закарпаття буде випускником нашого факультету. Нині свою місію вбачаємо не так у тому, щоб забезпечити кожного закарпатця імплантантами, як підготувати армію стоматологів, які це можуть зробити.
– А чи є якісь протипокази для встановлення імплантантів?
– Абсолютний – лише злоякісна пухлина на щелепі, а інші – відносні. Насамперед захворювання ендокринної системи, скажімо, цукровий діабет, анатомічні передумови, які не дозволяють ставити імплантанти (наприклад, відсутність кістки, атрофія). А загалом, я сказав би, що це якісні протези, які людина не відчуває як щось нерідне.
– Вже і комерційні стоматкабінети в Ужгороді пропонують імплантологію...
– Усі ми колеги, робимо одну справу. І не важливо, де – у приватного стоматолога чи державній лікарні. Ніякої конкуренції: імплантологія – не спорт, щоб змагатися. Люди обирають лікаря як фахівця, незалежно від того, де він працює.
Для порівняння: у Південній Кореї при населенні 47 мільйонів, тобто майже такому ж, як і в Україні, встановлюється 1,3 мільйона імплантантів щороку. Об’єм же продаж минулого року в Україні не досяг і 40 тисяч.
– Чи охоче опановують нові методики практичні стоматологи нашої області?
– Конкурентне середовище змушує їх це робити. Не зможеш надати якісну послугу – пацієнти підуть до іншого лікаря. Тому тісно співпрацюємо і з практиками, вони прагнуть розвиватися.
– Розкажіть, як і чому зважилися зі столиці перебратися до Ужгорода? У чому для себе бачите перспективу?
– Я закінчив Київський національний медичний університет імені Богомольця, інтернатуру і працював асистентом у Національній Академії післядипломної освіти імені Шупика. Це інститут стоматології, під керівництвом відомого стоматолога професора Павленка. Захистив дисертацію, дуже багато займався практичною діяльністю. Але, мабуть, у житті кожної людини настає момент, коли кількість знань та технологій, якими володієш, підштовхують до змін. Якраз коли міркував, як рухатися у професійному розвитку далі, якось натрапив на інформацію про наукову конференцію в Ужгороді. Я щороку бував на Закарпатті у приватних поїздках, зокрема у Тячеві, Шаяні. Дуже люблю риболовлю, мисливство, сплав Тисою. Та й гори для мене особливо магічні, тому мені дуже подобається цей край. Вирішив приїхати на конференцію, познайомився з деканом Юрієм Юрійовичем Перестою і за п’ятихвилинну розмову ми вирішили більшість таких складних професійних і викладацьких питань, на які витрачають роки. Якраз динамічність його як фахівця, менеджера мене дуже вразила. Як кажуть, із такими можна йти у розвідку. Я людина руху, дії, і саме на факультеті в УжНУ побачив, що зможу знайти якісно нову точку для прикладання своїх знань і досвіду. Як сказав на відкритті нашої клініки голова обласної ради Іван Балога, тут ми робимо шматочок якісної України.
– А чи буде колись таке, що людство обходитиметься без стоматологів?
– Ні. Хоч, мабуть, на жаль.
